Презентация "Методика профессионально-теоретической подготовки специалистов" по педагогике – проект, доклад

Навчальний модуль Методика професійно-теоретичної підготовки фахівців

Тема. Форми та методи професійно-теоретичної підготовки

Форми організації навчання

Фронтально-групова. Педагог керує одночасно всіма учнями. Мета завдання єдина для всіх учнів групи. Бригадно-групова (бригадно-ланкова, малі групи, парна). Формуються невеликі групи учнів для виконання навчальних завдань. Кожна група має специфічну навчальну (навчально-виробничу) мету. Індивідуальна. Самостійне виконання навчального завдання на рівні навчальних можливостей (темп роботи, рівень підготовки).

Методи навчання

Метод навчання – спосіб впорядкованої взаємопов'язаної діяльності педагога і учнів, направлений на рішення задач навчання, виховання і розвитку учнів в процесі навчання. Класифікація методів навчання – це їх система, впорядкована за певними ознаками. Метод навчання є складним педагогічним явищем, в якому поєднані гносеологічний, логіко-змістовний, психологічний, педагогічний аспекти. В наш час відомі десятки класифікацій методів навчання.

Класифікація методів навчання за Ю.К. Бабанським

Методи організації навчально-пізнавальної діяльності. 2. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності. 3. Методи контролю і самоконтролю ефективності навчально-пізнавальної діяльності

Методи організації навчально-пізнавальної діяльності

за джерелом знань Словесні Наочні Практичні Інформаційно-комунікаційні

за логікою викладання та сприйняття навчального матеріалу Індуктивні Дедуктивні

за рівнем пізнавальноЇ діяльності Репродуктивні Проблемно-пошукові

за управлінням пізнавальною діяльністю Робота під керівництвом викладача Самостійна робота

Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності

Методи стимулювання і мотивації інтересу до навчання: створення ситуації новизни навчального матеріалу; опора на життєвий досвід учнів; створення відчуття успіху в навчанні. Методи стимулювання і мотивації обов'язку та відповідальності в навчанні: переконання в значущості навчання; пред'явлення вимог; заохочення і покарання.

Методи контролю і самоконтролю ефективності навчально-пізнавальної діяльності

Методи усного контролю і самоконтролю Методи письмового контролю і самоконтролю Методи лабораторно-практичного контролю і самоконтролю

Класифікація методів по типу пізнавальної діяльності І.Я. Лернер, М.Н. Скаткін

Пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний) Педагог організовує сприймання та усвідомлення учнями інформації, а учні здійснюють сприйняття (рецепцію), осмислення і запам'ятовування її. Репродуктивний Педагог видає завдання, в процесі виконання якого учні набувають умінь застосовувати знання за зразком.

Проблемне викладання Педагог формулює проблему і вирішує її, учні стежать за ходом його розміркувань (учням подається своєрідний еталон творчого мислення). Частково-пошуковий (евристичний) Педагог формулює проблему, поетапне вирішення якої виконують учні під його керівництвом. Дослідницький Педагог ставить перед учнями проблему, і ті її вирішують самостійно, висуваючи ідеї, перевіряючи їх, підбираючи для цього необхідні джерела інформації, прилади, матеріали тощо.

Проблемне навчання передбачає послідовне і цілеспрямоване висунення перед учнями пізнавальних задач, розв'язуючи які вони активно засвоюють нові знання. Ситуація пізнавального утруднення, що залучає учнів до самостійного пізнання елементів нової теми, називається проблемною ситуацією. Педагогу не слід довільно або штучно конструювати проблемну ситуацію. Предмет, що вивчається, містить достатню кількість задач. Але наявність теоретичних і експериментальних задач само по собі не робить навчання проблемним. Задача стає пізнавальною проблемою, якщо вона відповідає наступним вимогам: - представляє пізнавальні утруднення для учнів, тобто вимагає роздумів над проблемою, що вивчається; - викликає пізнавальний інтерес; - спирається на попередній досвід і знання.

Типи проблемних ситуацій залежно від інформаційно-пізнавальних суперечностей: Усвідомлення учнями недостатності попередніх знань для пояснення нового факту. Зіткнення учнів з необхідністю використання раніше засвоєних знань в нових практичних умовах. Суперечливість між теоретично та принципово можливим правильним шляхом рішення задачі і практичною нездійсненністю та недоцільністю цього способу. Невідповідність між практично досягнутим результатом виконання навчального завдання і відсутністю знань у учнів для його теоретичного обґрунтовування.

РІВНІ ПРОБЛЕМНОСТІ 1 рівень. Педагог сам створює проблемну ситуацію і розв'язує її, але привчає учнів до пошуку і висунення гіпотез, показує шляхи і способи рішення проблеми. Найбільш ефективний при низькому рівні підготовки учнів. 2 рівень. Проблему організовує педагог, але її розв'язання відбувається під час спільної роботи учнів і педагога. Використовується при середньому рівні підготовки учнів. 3 рівень. Педагог створює проблему, а учні самостійно її розв'язують. Педагог у разі необхідності надає їм допомогу. 4 рівень. Педагог не створює проблему в «готовому вигляді». Навчальний матеріал подається таким чином, що учні самі виявляють проблемну ситуація і розв'язують її. 3 і 4 рівні проблемності ефективні при високому рівні знань учнів

ОСОБЛИВО ЕФЕКТИВНО ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ В НАСТУПНИХ ВИПАДКАХ: зміст навчального матеріалу спрямований на формування понять, знань про закони і теорії у відповідній області науки, тобто зміст матеріалу має переважно теоретичний характер; зміст навчального матеріалу не є принципово новим, а логічним продовженням вже вивченого, на базі якого учні можуть зробити самостійні кроки в пошуку нових знань; коли зміст є доступним для самостійного опанування учнями. НЕДОЛІКИ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ: надмірні витрати часу на вивчення навчального матеріалу; недостатня ефективність при розв'язанні задач з формування практичних умінь і навичок; слабка ефективність при засвоєнні принципово нових розділів навчального матеріалу або складних тем, коли самостійний пошук виявляється недоступним для учнів.