Презентация "Ранній дитячий аутизм (діагностика і корекція)" по педагогике – проект, доклад

Реферат на тему Ранній дитячий аутизм (діагностика і корекція)

Ранній дитячий аутизм - особлива аномалія психічного розвитку, якій характерні стійкі і своєрідні порушення комунікативної поведінки, емоційного контакту дитини з навколишнім світом і вміння правильно реагувати на зовнішні ситуації. Основна ознаку аутизму, неконтактність дитини, виявляється зазвичай рано, вже на першому році життя, але особливо чітко у віці 2-3 років в період першої вікової кризи.

Вважається, що ранній дитячий аутизм частіше виникає в певному сімейному середовищі, звичайно це інтелектуальне середовище. Відомо також, що аутизм спостерігається у первістків і єдиних дітей в сім'ї.

Стандартний обсяг медико-соціальної реабілітації включає проведення кількох реабілітаційних тренінгів: • сенсорної стимуляції та інтеграції; • спеціалізованих когнітивних (загальної перцепції, наслідувальної діяльності, шкільних навичок); • біхевіоральних, спрямованих на елімінацію небажаних форм поведінки; • соціального функціонування (соціальної перцепції, емоційної когніції, елементарних навичок соціального функціонування (прийому їжі, особистої гігієни, спілкування з однолітками, використання побутових приладів, поведінка в класі та ін.); • за відсутності експресивної мови використовують елементи методик альтернативної комунікації (полегшена комунікація, ярлики, піктограми).

В сучасних клінічних класифікаціях дитячий аутизм визначено як глибинний розлад, який зачіпає всю психічну структуру людини: чуттєву, емоційну і пізнавальну сфери, моторику, увагу, пам’ять, мовлення, мислення. Велике значення для прогнозу щодо розвитку когнітивних функцій та соціальної адаптації дітей, хворих на аутизм, має рання діагностика захворювання. Наші дослідження показують, що приблизно 60% дітей із розладами спектра аутизму, реабілітацію яких було розпочато у віці 2-4 роки, до досягнення шкільного віку були здатні займатися за програмою загальноосвітньої школи, 20% - за допоміжною програмою. Водночас серед дітей, у яких діагноз було встановлено у віці після 6 років, лише 30% були здатні навчатися в школі.

Список використаних джерел 1. Башина В.М. О синдроме раннего детского аутизма Каннера // Журнал невропатологии и психиатрии. 1974. № 10 2. К. Гилберт и Т. Питерс "Аутизм. Медицинское и педагогическое воздействие". 3. Грэндин Т., Скариано М.М. Отворяя двери надежды (мой опыт преодоления аутизма).М. 1999. С.182). 4. Железняк Л.С., Карвасарская И.Б. Опыт включения детей с проблемами развития в состав психотерапевтических групп. - Обозрение психиатрии и медицинской психологии им. В.М. Бехтерева, 1993, № 1, с.102-104. 5. Каган.В.Е. Аутизм у детей. - Л.: Медицина, 1981. С.187-188). 6. Карвасарская И.Б. "В стороне. Из опыта работы с аутичными детьми" 7. Карвасарский Б.Д. Психотерапевтическая энциклопедия.С. ПБ. 1998