Презентация "200 летие Шевченко" (11 класс) по обществознанию – проект, доклад

Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 р. в сім’ї кріпака. Це було селі Моринцях Звенигородського повіту на Київщині

Рано втративши матір, а потім і батька, він з дитинства зазнав багато горя, відчув на собі весь тягар кріпацтва.

…В тім гаю, У тій хатині у раю Я бачив пекло… Там неволя, Робота тяжкая, ніколи І помолитись не дадуть. Там матір добрую мою Ще молодую у могилу Нужда та праця положила. Там батька, плачучи з дітьми, (А ми малі були і голі) Не витерпів лихої долі, Умер на панщині!... А ми Розлізлися межи людьми, Мов мишенята.

Залишившись без батька й матері, малий Тарас стає школярем в дяка-вчителя.

Обдарований від природи малий Тарас за два роки пройшов Граматику, Часословець і Псалтир.

Давно те діялось. Ще в школі Таки в учителя – дяка Гарненько вкраду п’ятака – Бо я було трохи не голе, Таке убоге – та й куплю Паперу аркуш. І зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І візерунками з квітками Кругом листочки обведу Та й списую Сковороду.

Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші "Мені тринадцятий минало".

Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились. А матері на нас дивились Та говорили, що колись Одружимо їх. Не вгадали. Старі зарані повмирали, А ми малими розійшлись Та вже й не сходились ніколи.

Хоче малювати, Прагне він до знань, Та за це багато Зазнає знущань. Нишком він малює Статуї в саду, Вночі пише вірші Про людську біду

«Кобзар» виходить у 1840році у Петербурзі. Ця подія знаменна не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України.

«…Я так її я так люблю, Мою Україну убогу, Що проклену Святого Бога, За нею душу погублю.»

Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата А матері вечерять ждуть...…

Смоленське кладовище 12 березня Т.Г. Шевченка було поховано на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Там він пролежав лише два місяці

Труна с тілом Шевченка в Києві

Велика яма-домовина, над якою насипали високу могилу (за козацьким звичаєм). На могилі поставлено простий дубовий хрест.

У середині 80-х років XIX ст. на могилі Т. Шевченка замість дубового хреста поставлено дуже високий, гарної роботи залізний хрест із бронзовим, позолоченим рельєфом голови поета в профіль. У 1931 році його замінив незграбний стовп-обеліск.

І лише в 1939 році на Чернечей горі споруджено великий пам'ятник із постаттю Шевченка, вилитого з бронзи. Тарасова гора (Чернеча гора) — це святе місце національної прощі. Півтора століття дивиться Шевченко звідси на Україну, якій він віддав усі свої думки і почування.

У нашій хаті на стіні Висить портрет у рамі. Він дуже рідний і мені, І татові, і мамі. Він стереже і хату, й нас, Він знає наші болі. Я добре знаю – це Тарас, Що мучився в неволі. Такий ріднесенький, дивись, Він мов говорить з нами, Він на портреті, мов живий, Ось-ось – і вийде з рами.