Презентация "British houses" – проект, доклад

Нема нічого дорожчого для людського роду, ніж діти. Латинське прислів’я

Бесіда на тему: “Відстоювання та захист прав дітей – механізм побудови громадянського суспільства”

Насильство

Фізична, психологічна, сексуальна або інша дія чи комбінація дій однієї особи на іншу, що порушує гарантоване Конституцією України право громадянина на особисту недоторканість

Види насильства

Фізичне Економічне Психологічне

Фізичне насильство

побиття; тілесні ушкодження; спроби удушення; викручування рук; штовхання; брутальне поводження; позбавлення їжі; використання зброї; втягнення дітей до вживання алкоголю та наркотиків.

Економічне насильство

повне вилучення або обмеження коштів; контроль надходжень та “жорстоке дозування” фінансових витрат; нав’язування особі (дитині) економічного обмеженого способу проживання без суттєвої необхідності; контроль особи (дитини) за допомогою грошей; відмова чи зволікання у виплаті аліментів.

Психологічне насильство

ігнорування почуттів свободи; образа переконань, що мають цінність для особи; образа віросповідання, національної, расової та класової приналежності або походження; приниження особи; покарання кривдником дітей через образу на дружину (чоловіка); насильство з боку вучителів, однокласників.

Жертви насильства

діти, які виховуються в умовах жорстоких стосунків у сім’ї, які вороже сприймають світ і самі готові проявляти насильство до слабших себе; діти, які виховуються в умовах бездоглядності, покинутості, емоційного відторгнення, які не отримують достатнього догляду та душевного тепла, нездатні оцінити ступінь небезпеки і чинити опір насильству; діти, що перебувають у стані бродяжництва; діти, котрі виховуються в обставинах безумовного підкорення, боязливі та тривожні, не вміють сказати “ні”; діти з психічними аномаліями, нездатні адекватно оцінити небезпечність ситуації; маленькі діти через свою безпорадність.

Діти щодо дітей

образливі прізвиська; насміхання над зовнішнім виглядом, видом діяльності, поведінкою дітей, які вирізняються серед однолітків; примушування до негативних дій (доведи, що не боїшся вчителя, що палиш, вживаєш наркотики, алкоголь тощо); бойкот, ігнорування; відбирання дорогих речей, грошей, їжі тощо; погрози приниження; примус до “служіння” сильному.

Хто, в основному, бере на себе відповідальність за покарання?

Приниження та знущання з боку ровесників

Профілактика жорстокого поводження щодо дітей

формування життєвої, соціальної, комунікативної компетентності учнів; гуманізація та гуманітаризація, зміст навчання; приведення обсягу і складності змісту навчання у відповідність з віковими можливостями дітей, перспективи їх розвитку

Спілкуючись із дитиною-жертвою не можна:

казати, що їй робити; підштовхувати та прискорювати її рішення; повчати чи сварити; моралізувати; читати нотації; застерігати чи погрожувати; звинувачувати, критикувати чи засуджувати; робити передчасні висновки; вважати, що однієї зустрічі достатньо, і вона вирішить усі проблеми; ставитися упереджено; казати дитині неправду; викликати почуття провини; недооцінювати або переоцінювати ступінь небезпеки, що загрожує дитині.