Презентация "Основні положення транзактного аналізу" по психологии – проект, доклад

Основні положення транзактного аналізу

Е́рік Берн (1910 - 1970) — відомий американський психолог і психіатр. Відомий як автор теорії транзактного аналізу. Розвиваючи ідеї психоаналізу, Берн зосередив увагу на «транзакціях» (від англ. transaction — угода), що лежать в основі міжособистісних стосунків. Деякі види транзакцій, які мають у собі приховану мету, він називає іграми. Найбільш повно цю теорію описано Берном у трьох роботах: Transactional Analysis in Psychotherapy (1961), Games People Play (1964), What Do You Say After You Say Hello? (1970).

Питання

Аналіз его-станів. Аналіз транзакцій.

Питання 1 Аналіз его-станів

Як практикуючий психіатр у м. Кермел (Каліфорнія, США), на початку 1950-х років, Ерік Берн мав справу з сотнями пацієнтів. Протягом курсу терапії, він із впевненістю відзначив, що його пацієнти, і всі люди взагалі, можуть змінюватися і змінюються під час співбесіди. При чому зміни не обов’язково носять вербальний характер – зміни можуть зачіпати лицеві експресії, мову тіла, температуру тіла і багато інших невербальних сигналів. Ці відмінності у поведінці людей призвели Берна до думки про існування різних его-станів (станів Я) індивідуума, які він визначив як «стійкий набір поведінкових схем, співвіднесений з певним станом його свідомості».

В решті-решт, три его-стани (ego states) Берн визначив як: Батько (Parent), Дорослий (Adult) і Дитина (Child). З огляду на зручність, Берн пропонує називати конкретних людей батьками, дорослими чи дітьми (з маленької літери). В тих же випадках, коли мова буде йти про его-стани, то ті ж слова будуть написані з великої літери: Батько, Дорослий, Дитина.

Е.Берн також підкреслює, що ці стани є принципово іншими, ніж Я, Воно та Над-Я, виділені З.Фрейдом. Е.Берн вважає, що его-стани З.Фрейда є концептуальними, теоретичними, тобто невидимими станами. А три стани Я Берна можна підтвердити емпірично, спостерігаючи за поведінковими проявами.

Батько Parent Дорослий Adult Дитина Child

Дитина У стані Дитина зберігаються емоції та почуття. Будь-яка людина була дитиною, тому вона несе в собі враження минулих років, які за певних обставин можуть активізуватися. Можна сказати, що “кожний ховає в собі маленького хлопчика чи дівчинку”. У багатьох аспектах Дитина – одна з найбільш цінних складових особистості, оскільки вносить в життя людини те, що справжня дитина вносить в сімейне життя: спонтанні бажання і радість, творчість і чарівність.

Дитина може проявляти себе двома способами: як Дитина, що пристосувалася (Адаптована Дитина) або як природна Дитина (Вільна Дитина). Дитина, що пристосувалася, змінює свою поведінку під впливом Батька. Вона веде себе так, як цього хотіли би його батько чи мати: наприклад, дуже незалежно від них, або не по роках самостійно. Ниття або “замикання в собі” – це також способи адаптації. Таким чином, вплив Батька виступає як причина, а Дитина, що пристосувалася – як наслідок. В той же час природна Дитина проявляє себе у спонтанній поведінці: наприклад, у неслухняності, бунті або у прояві творчого пориву.

Адапто- вана Дитина Вільна Дитина

Дорослий Всі люди (включаючи дітей) здатні на об’єктивну обробку інформації, тобто, “в кожній людині є “Дорослий”. Стан Дорослого необхідний для життя, оскільки для того, щоб ефективно взаємодіяти з оточуючим світом, людині необхідно переробляти інформацію, вираховувати ймовірності різних ситуацій, знати власні невдачі і задоволення. Наприклад, перетинаючи вулицю із інтенсивним рухом, необхідно провести складні оцінки швидкостей. Людина починає діяти тільки тоді, коли оцінить ступінь безпеки переходу вулиці. Одна з головних функцій Дорослого полягає у координації та контролюванні дій Батька та Дитини, свого роду посередницькій діяльності між ними.

Батько У кожної людини були батьки (або ті, хто їх заміняв), і вона зберігає в собі набір станів Я, що повторюють стани Я його батьків в такому вигляді, в якому вона їх сприймала. Ці батьківські стани за певних обставин активізуються. Отже, простіше кажучи, “кожний носить в собі Батька”.

Слід відзначити, що Батько може проявлятися у двоякий спосіб – прямо або непрямо: як активний стан Я або як вплив Батька. У першому, активному випадку, людина реагує як його батько чи мати (“Роби, як я”). Якщо мова йде про непрямий вплив, то реакція людини буває такою, яку від нього очікували (“Не роби, як я; роби те, що я кажу”). У першому випадку від наслідує одного з батьків, у другому – пристосовується до їх вимог.

Батько, що контролює Батько, що виховує

Слід підкреслити, що всі три аспекти особистості надзвичайно важливі для функціонування і виживання, вони заслуговують однакової поваги, оскільки кожний стан по-своєму робить життя людини повноцінним та плідним. А їх зміна необхідна тільки в тих випадках, коли один з цих аспектів порушує психологічну рівновагу людини.

Батько, що к. Батько, що в.

Дорослий

А. Дитина В. Дитина

Питання 2

Аналіз транзакцій

Транзакція – основна одиниця суспільного спілкування. На найпростішому рівні, транзактний аналіз – це метод вивчення взаємодій між індивідуумами. Коли спілкуються двоє людей, одна людина ініціює трансакцію транзактним стимулом. Інша людина, на яку був направлений стимул, відповідає транзактною реакцією. Мета транзактного аналізу – з’ясувати, який саме его-стан відповідав за транзактний стимул, і який стан здійснив транзактну реакцію.

За Берном, у найбільш простих транзакціях і стимул, і реакція витікають від Дорослого. Наприклад, хірург, оцінивши ситуацію і розуміючи необхідність у скальпелі, простягає руку до медсестри. Правильно зрозумівши цей жест, оцінив відстань та м’язові зусилля, вона вкладає скальпель в руку хірурга таким рухом, якого від неї очікують. Дещо складнішою є транзакція Дитина – Батько. Наприклад, під час хвороби дитина з високою температурою просить пити, і мати, що її доглядає приносить склянку води.

Батько Дитина

Обидва вищевказаних приклади Е.Берн називає комплементарними (доповнюючими) транзакціями (complementary transactions). Іншими словами, при нормальних людських стосунках стимул тягне за собою доречну, очікувану та природну реакцію. На підставі цього Берн виводить перше правило комунікації: поки транзакції будуть комплементарними, процес трансакції буде відбуватися гладко і безконфліктно. І як наслідок, процес комунікації може відбуватися невизначено довго. Е.Берн вважає, що це правило базується на векторах спілкування і не залежать ні від природи транзакцій, ні від їх змісту. Тобто, поки транзакції зберігають доповнюючий характер, правило буде виконуватися незалежно від того, чи зайняті її учасники, наприклад, плітками (Батько – Батько), чи розв’язують реальну проблему (Дорослий – Дорослий), чи просто бавляться разом (Дитина – Дитина або Батько – Дитина). [Berne, 1964].

Зворотне правило полягає в тому, що процес комунікації переривається, якщо відбувається те, що Е.Берн називає перехресною транзакцією (crossed transaction).

Більш складними є приховані транзакції, які потребують одночасної участі більше, ніж двох его-станів. Саме ця категорія є основою для ігор. соціальний рівень психологічний рівень У подвійній прихованій транзакції беруть участь чотири его-стани. Такий тип транзакції часто має місце при флірті. Ковбой: Чи не бажаєте подивитися стайню? Дівчина: Я с дитинства обожнюю стайні! На рис. видно, що на соціальному рівні відбувається розмова між Дорослими, в той час як на психологічному рівні це розмова Дитини з Дитиною і його зміст – сексуальні взаємостосунки (залицяння). На поверхні видно позицію Дорослого, а закінчення більшості подібних ігор визначається позицією Дитини.