Презентация "Буре вугілля і торф" (9 класс) – проект, доклад

Буре вугілля і торф

Підготував учень 6 А Руденко Альберт

Торф – порода рослинного походження, утворена протягом тисяч років з недорозкладених рослинних залишків (трав, мохів та деревини), які внаслідок високої вологості та поганого доступу повітря мінералізувалися лише частково.

Причиною процесу найчастіше є перезволоження грунту (анаеробні умови) або низька середньорічна температура ("сухий" торф). Найяскравіше проявляється в болотних (торф'яних) грунтах, в меншій мірі – в інших гідроморфних грунтах, в тому числі й в тундрово-глейових.

Торфоутворення – процес перетворення і консервування органічних решток при їх незначній гуміфікації, розкладі й мінералізації, що веде до утворення поверхневих горизонтів торфу різного ступеня розкладу

Колір торфу надає гумус, котрий зумовлює його основні властивості й надає м'якість. Найважливішими показниками торфу є ступінь розкладення та попільність.

Більшість торф'яних покладів (близько 80 %) розташована у верхніх широтах; близько 60 % усіх заболочених територій у світі мають запаси торфу. Найбільші торф'яні суцілі зосереджені в обширних пониженнях рельєфу. За деякими оцінками, світові запаси торфу складають близько 267 мільярдів тон.

Класифікація торфу:

Торф верхового типу (верховий торф) — генетичний тип торфу, в ботанічному складі якого залишки рослинності верхового типу складають не менше 95 %. Торф перехідного типу (перехідний торф) — генетичний тип торфу в ботанічному складі якого залишки рослинності верхового типу складають від 10 % до 90 %, а решта — залишки рослинності низинного типу. Торф низинного типу (низинний торф) — генетичний тип торфу в ботанічному складі якого не менше 95 % залишків рослинності низинного типу.

На сьогодні торф використовують у:

сільському господарстві тваринництві, лікуванні, біохімії, енергетиці.

Перетворення торфу у вугілля

Цей тривалий процес вугілля починається тоді, коли його товща перекривається осадочним шаром порід. Спочатку торф під тиском верхнього шару ущільнюється і його товщина зменшується у 4-5 разів.

Зникають мікроорганізми, припиняється процес гуміфі­кації і починається процес, в результаті якої підви­щується вміст вуглецю. Утворюється порода, яка вже втратила виг­ляд торфу, але ще не схожа на вугілля. ЇЇ називають лігнітом.

З часом ця порода зазнає дальших змін: вона стає більш міцною, в ній значно збільшується відсоток вуглецю. Порода стає темнішою, хоч в ній і зберігаються залишки тканин і рослин. Це є буре вугілля.

З подальшим опусканням його шарів на значну глибину, діє збільшений тиск і підвищена температура. Коли вона досягає 260-300° С, буре вугілля зазнає процесів метаморфізації і переходить у кам’яне вугілля.

В результаті цього змен­шується кількість водню і кисню, але збільшується відсоток вуглецю. Вугілля стає чорним і твердим з матовим або скляним блиском. Ніяких залишків рослин (лігніну і целюлози) і гумінових кислот у цьому вугіллі немає.

Буре вугілля - твердий викопне вугілля , що утворився з торфу , містить 65-70 % вуглецю , має бурий колір , наймолодший з викопного вугілля . Використовується як місцеве паливо , а також як хімічна сировина .

Вугілля , подібно нафти і газу , являє собою органічну речовину , що піддалося повільного розкладання під дією біологічних і геологічних процесів . Основа освіти вугілля - рослинні залишки !

Характеристика Щільна порода чорного, сіро-чорного кольору. Блиску нема. В органічній речовині бурого вугілля міститься 75-92 % вуглецю, 2,5-5,7 % водню, 1,5-15 % кисню. Містить 2-48 % летких речовин. Вологість 1-12 %. Вища теплота згоряння в перерахунку на сухий беззольний стан 30,5-36,8 МДж/кг.

Способи видобутку вугілля залежать від глибини його залягання . Розробка ведеться відкритим способом в вугільних розрізах , якщо глибина залягання вугільного пласта не перевищує 100 метрів . Для добування вугілля з великих глибин використовуються шахти . Найглибші шахти на території Російської Федерації видобувають вугілля з рівня трохи більше 1200 метрів .

Хімічна структура вугілля

Класифікація, різновиди Кам'яне вугілля розділяють на блискуче, напівблискуче, напівматове, матове. У залежності від переважання тих або інших петрографічних компонентів виділяють вітренове, кларенове, дюрено-кларенове, кларено-дюренове, дюренове і фюзенове кам'яне вугілля. Серед структур органічної речовини вугілля виділено 4 типи (телінітова, посттелінітова, преколінітова і колінітова), які є послідовними стадіями єдиного процесу розкладання лігніно-целюлозних тканин. Існує багато видів класифікації кам'яного вугілля: за речовинним складом, петрографічним складом, генетичні, хіміко-технологічні, промислові та змішані. Генетичні класифікації характеризують умови накопичення вугілля, речовинні і петрографічні — його речовинний та петрографічний склад, хіміко-технологічні — хімічний склад вугілля, процеси формування та промислової переробки, промислові — технологічне групування видів вугілля в залежності від вимог промисловості. Класифікації вугілля в пластах використовуються для характеристики вугільних родовищ.

Найбільші розвідані запаси кам'яного і Бурого вугілля в Україні зосереджені в Донецькому кам'яновугільному басейні та у Львівсько-Волинському вугільному басейні. За кордоном — в Карагандинському, Південно-Якутському, Мінусинському, Буреїнському, Тунгуському, Ленському, Таймирському, Аппалачському, Пенсильванському, Нижньорейнсько-Вестфальському (Рурському), Верхньосілезькому, Остравсько-Карвінському, Шаньсі, Південно-Уельському басейнах.

Використання Кам'яне і Буре вугілля використовується як технологічна, енерго-технологічна і енергетична сировина, при виробництві коксу і напівкоксу з отриманням великої кількості хімічних продуктів (нафталін, феноли, пек тощо), на основі яких одержують добрива, пластмаси, синтетичні волокна, лаки, фарби і т.і. Один з найперспективніших напрямів використання кам'яного вугілля — скраплення (зрідження) — гідрогенізація вугілля з отриманням рідкого палива. При переробці кам'яного вугілля отримують також: активне вугілля, штучний графіт і т. д.; в промислових масштабах вилучається ванадій, ґерманій і сірка; розроблені методи отримання ґалію, молібдену, цинку, свинцю. Для задоволення потреб економіки Україна щорічно використовує близько 100 млн. т вугілля, з яких майже 80 млн. т видобувається вітчизняними підприємствами.

Дякую за увагу!