Презентация "Свідомість і самосвідомість" – проект, доклад

СВІДОМІСТЬ І САМОСВІДОМІСТЬ

Київський університет імені Бориса Грінченка Інститут людини Кафедра загальної, вікової та педагогічної психології

ПЛАН

1. Рівні вияву психіки людини: свідоме, несвідоме, надсвідоме. 2. Поняття про свідомість, її особливості та функції. 3. Структура свідомості: знання, ставлення, цілеспрямованість діяльності, самосвідомість. 4. Онтогенетичні фактори формування свідомості. 5. Поняття про самосвідомість, її функції та етапи формування. 6. Структура самосвідомості: а) образ «Я» (його компоненти); б) самооцінка (види, механізми формування); в) рівень претендувань; г) психологічний захист (його призначення та види).

РІВНІ ВИЯВУ ПСИХІКИ ЛЮДИНИ (за Ю. Б. Гіппенрейтер)

Свідо-мість III I II

I. Несвідомі механізми свідомих дій

III. Надсвідоме

II. Несвідомі спонукання свідомих дій

Неусвідомлювані процеси

ПОНЯТТЯ ПРО СВІДОМІСТЬ

СВІДОМІСТЬ – це найвища форма розвитку психіки, притаманна тільки людині, що виявляється в складних формах відображення світу, опосередкована суспільно-історичною діяльністю людей

ОСОБЛИВОСТІ свідомості

функції свідомості

пізнавальна функція проявляється в накопиченні, переробці та використанні інформації щодо навколишньої дійсності; регулятивна – в контролі поведінкових та емоційних проявів; прогностична – в побудові образів майбутнього, плануванні подальшого життя; рефлексивна – в пізнанні людиною самої себе як суб’єкта психічної діяльності; комунікативна функція полягає в організації та підтриманні спілкування з іншими людьми.

структура свідомості

1. Знання – це сукупність інформації про навколишню дійсність та способів її переробки (пізнавальні процеси) 2. Ставлення – суб’єктивне ставлення людини до предметів, явищ, подій тощо (емоційна сфера) 3. Цілеспрямованість діяльності – це спроможність людини до постановки та досягнення мети (воля) 4. Самосвідомість – здатність людини до пізнання самої себе (образ «Я», самооцінка, рівень претендувань)

Онтогенетичні фактори формування свідомості

Біологічний фактор виступає основою для формування свідомості. Потрапляючи до суспільних умов існування, дитина починає засвоювати цивілізаційний досвід, і таким чином соціальне середовище як наступний фактор є джерелом формування свідомості. Паралельно спрацьовує й активність самої особистості, що виражається в діяльності.

ПОНЯТТЯ ПРО самоСВІДОМІСТЬ

САМОСВІДОМІСТЬ – це здатність людської психіки усвідомлювати власні якості, властивості та ознаки

Функції самоСВІДОМоСТі

пізнавальна функція – накопичення інформації про власні якості, властивості, прояви; оцінкова – формування ставлення до власних якостей, властивостей, проявів; регулятивна – побудова власної поведінки на основі знань та ставлень щодо себе; захисна – послаблення або й усунення травмуючих негативних емоційних переживань у психіці людини

етапи формування самоСВІДОМоСТі

Самовідчуття характерне для дітей 1-го року життя, зароджує самосвідомість і проявляється у спроможності немовляти фіксувати відчуття, що йдуть з власного організму і виражають його потреби. Самосприймання виявляється з раннього віку (близько 3-х років) через спроможність дитини впізнавати свій зовнішній фізичний образ (наприклад, на фото чи в дзеркалі) та називати себе займенником «Я». Саморозуміння – прості форми надання собі певних характеристик з’являються ще в дошкільному віці (близько 4-х років) – діти вже знають свою стать, позначають себе як хорошу чи погану дитину залежно від власних вчинків та реакції на них значущих дорослих.

Структура самоСВІДОМоСТі

образ «Я» в Структурі самоСВІДОМоСТі:

Образ «Я» – це система уявлень та знань людини про свої власні особливості, ознаки та якості

самооцінка в Структурі самоСВІДОМоСТі:

Самооцінка – оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей та місця серед інших людей

Адекватна самооцінка – та, що відповідає реальності

Неадекватна самооцінка – коли людина себе неправильно оцінює Неадекватна, в свою чергу, може бути завищеною – для неї характерна переоцінка людиною своїх позитивних якостей та заниженою, яка проявляється через применшення своїх переваг або (і) перебільшення недоліків.

рівень претендувань у Структурі самоСВІДОМоСТі

РД суттєво залежить від образу «Я», зокрема Я-ідеального (відповідно до образу себе в майбутньому людина ставить завдання досягнути цього образу) та самооцінки (зазвичай висока самооцінка формує високий рівень претендувань).

Рівень претендувань – це система перспективних завдань, які людина ставить для власного досягнення

психологічний захист у Структурі самоСВІДОМоСТі

Психологічний захист – це зазвичай неусвідомлюваний процес усунення або послаблення психікою людини негативних, травмуючих або неприйнятних емоційних переживань

Даний психічний феномен був відкритий і описаний З. Фрейдом та його послідовницею донькою А. Фрейд

Конструктивні Деструктивні

конструктивні – не вирішуючи проблеми, хоча б не ускладнюють її, деструктивні – як правило, ускладнюють проблему, погіршують ситуацію для особистості, причому останніх значно більше.

Конструктивні механізми: Компенсація – досягнення людиною альтернативних успіхів у іншій сфері для збереження позитивної оцінки себе («… Не везе в навчанні, повезе в коханні»). Сублімація – переведення неприйнятних емоцій та енергії у прийнятне, можливе русло (написання віршів через нещасливе кохання, прибирання квартири при агресії тощо).

Деструктивні механізми: Витіснення – штучне забування людиною травмуючих спогадів через їх перехід у несвідоме. Проекція – приписування своїх негативних якостей іншим людям для самозаспокоєння (якщо людина переконує, що навколо всі – брехуни, то вона сама часто говорить неправду).

Деструктивні механізми: Заміщення – перенесення агресивних імпульсів на менш загрозливого об’єкта (начальник посварив підлеглого, той, не маючи змоги відповісти тим самим керівнику, сварить вдома дружину, та – дітей, вони лупцюють домашніх тварин). Регресія – повернення до дитячих форм поведінки, «впадання в дитинство» (при сварці дорослих вони «надуваються» і не розмовляють, пияцтво чоловіків чи гонки на великій швидкості тощо).

Деструктивні механізми: Формування реакції – захист від заборонених, неприйнятних імпульсів через думки чи поведінку зворотного характеру (при надмірній показовій люб’язності людина приховує неприязнь і навпаки). Раціоналізація – наведення для себе псевдорозумної аргументації у випадку поразки (байка про лисицю, яка, не зумівши дотягнутись до винограду, вирішила, що він зелений і несмачний). Втеча – уникання неприємних ситуацій, що асоціюються з попередніми невдачами.

«В кожній людині є сонце. Тільки дайте йому світити». Сократ