Презентация "Епідеміологічна характеристика збудників сибірки" по медицине – проект, доклад

Епідеміологічна характеристика збудників сибірки

Студентки групи 1 ФН4 Форкош Олесі

Визначення

Сибірка (Anthrax)— гостре інфекційне захворювання тварин і людини. Характеризується септицемією, інтоксикацією та утворенням карбункулів

Збудник сибірки

Bacillus anthracis (anthrax-вуглина) – велика грампозитивна нерухома паличка. У мазках із культур на рідкому середовищі сибіркові бацили виглядають довгими ланцюжками, кінці клітин обрубані, або злегка втягнуті, що надає ланцюгу форму бамбукової тростини з характерним колінчастим зчленуванням. В організмі тварин і людини, а також при культивуванні на живильних середовищах із нативним білком утворює капсулу.У зовнішньому середовищі – овальні спори.

Родина: Bacillaceae Рід: Bacillus Вид: Bacillus anthracis

Капсульна форма Вас. Anthracis в мазках з культури

В Україні сибірка посідає першорядне місце .з 1920 -2014 роки на території України було зареєстровано 24951 спалах сибірки у тварин . Найбільшу кількість захворюваннь-реєстрували у Вінницькій (1943 випадки) , Одеській (1921 вип. ) ,найменше сибіркою тварини хворіли у Волинській 181 спалах , Івано-Франківській (241 спалах). На 2012 рік зареєстровано- Черкаська обл. 2 спалахи, Запорізька-1спалах Найбільша кількість випадків захворювань припадає на с/г тварин 89 %.ВРХ -63.9%,ДРХ-16.3%,Свині -4.7%,Коні -4.1%,норки 0.6%, дикі тварини 10.4%.

Розповсюдженість сибірки

Високо ендемічні / епідемічні Ендемічні Спорадичні

Ймовірно безпечні Безпечні Недосліджені

Стійкість збудника у зовнішньому середовищі

Спорульована форма зберігається у грунті невизначений термін (до 100 років) Кип`ятіння знешкоджує спору за 30-45 хвилин Сухий жар (+120 оС) – 2 години Автоклав (+110-120 оС) – 10 хвилин

Резистентність Вас. anthracis

Паличка чутлива до лізоциму, пеніциліну, хлортетрацикліну і левоміцетину. Антагоністами до неї є сальмонели, кишкова паличка, протей, стафілококи, актиноміцети. Пригнічує розмноження Вас. anthracis ризосфера деяких вищих рослин - конюшини, ревеню, пшениці, жита, часнику.

Шляхи та фактори поширення сибірки

Епідеміологія сибірки

До сибірки дуже сприйнятливі велика і дрібна рогата худоба, коні, верблюди. Вони є потенційним джерелом зараження людини. У тварин сибірка перебігає у вигляді сепсису з геморагічним запаленням шлунка і кишок, з тривалим проносом і гематурією. Людина заражається через подряпини, порізи, садна на шкірі під час догляду за хворою твариною, її забою, при виконанні земляних робіт, дуже рідко - при споживанні м'яса, або через повітря. Ризику зараження найчастіше піддаються пастухи, чабани, доярки, зоотехніки, працівники різниць, м'ясокомбінатів, підприємств по переробці тваринної сировини. Захворюваність вища влітку. Вона спорадична, спалахи трапляються дуже рідко.

Патогенез хвороби

Джерелом інфекції є хворі тварини, трупи загиблих, невпорядковані скотомогильники та ін. Факторами передачі збудника можуть бути контаміновані корми, вода, повітря, кровососи, обслуговуючий персонал, різні види тварин. Зараження тварин може бути аліментарним, через пошкоджені шкіру та слизові оболонки, укуси кровососів.

Симптоми та перебіг:

Інкубаційний період триває 1-3 дні. Для сибірки характерною є злоякісна септична форма. Доброякісна карбункульозна форма притаманна тваринам з імунітетом, частіше ВРХ та коням.

Клінічні форми:

*Локалізована (шкірна) 90-98% * Генералізована - легенева - кишкова

>блискавичну або надгостру > гостру >підгостру >хронічну форми сибірки у свиней

За швидкістю перебігу розрізняють:

Патологічні зміни при сибірці

Ураження лімфатичних вузлів на початковій стадії захворювання. Геморагічно – некротичні вогнища в лімфатичних вузлах при хронічному перебігу

Сибіркава виразка

Виникає червоно-синюшна плямка, яка швидко трансформується у вузлик і далі в пухирець. Останній тріскає і оголює виразку з темно-коричневим дном і піднятими краями. Вона вкривається чорним струпом. Таким чином утворюється сибірковий карбункул. По його периферії виникають нові пухирчики, які повторюють той же шлях розвитку, внаслідок чого карбункул розширюється. Довкола карбункулу спостерігаються запальний багряно-синюшний валик і масивний набряк тканин.

Якщо постукати перкусійним молоточком по набряку, то з'являється драглисте тремтіння (симптом Стефанського). Сибірковий карбункул не містить гною, не болить, супроводжується регіонарним лімфаденітом. Температура тіла досягає 39-40 °С. Хворі скаржаться на загальну слабість, біль голови. Загоювання карбункулу відбувається повільно. Струп відпадає в кінці З-4-го тижня, на його місці залишається рубець.

Шкіряна форма сибірки

Кишкова форма

Людина вражається при споживанні погано приготованого м’яса, інфікованих збудником сибірки тварин. Кишкова форма супроводжується болем у животі, блюванням, кривавим проносом, парезом кишок. Можуть розвинутись перитоніт, набряк головного мозку, серозно – геморагічний менінгоенцефаліт, інфекційно – токсичний шок, які стають причиною смерті.

Легенева форма

Зараження відбувається при вдиханні повітря, що містить мікрочастинки забрудненого спорами грунту. Спори не мають запаху, смаку і кольору. За даними Американської медичної асоціації, людина повинна вдихнути, принаймі, 2500 спор, щоб бути інфікованою.

Легенева форма має перебіг тяжкої бронхопневмонії. З’являється відчуття стиснення за грудиною, задишка, біль у грудях під час дихання, сухий кашель з серозним, або серозно – геморагічним харкотинням.

* Бактеріоскопічний метод (мікроскопія мазків, зафарбованих за Грамом і за Ожешко). * Бактеріологічний метод (посів на МПА, КА і в МПБ, виділення чистої культури і її ідентифікація). * Алергодіагностика (постановка внутрішньошкірної алергічної проби з алергеном антраксином). * Експрес-діагностика (Реакція термопреципітаціі за Асколі, РІФ). * Біологічний метод (інфікування під шкіру білих мишей, морських свинок або кролів з подальшим виявленням збудника в органах тварин).

Методи діагностики сибірки:

Профілактика сибірки

Для специфічної профілактики застосовують суху живу вакцину СТІ із живих спор авірулентного штаму ( 1 млн. спор в 1 мл. вакцини). Застосовують для щеплення як свійських тварин, так і людей, які належать до груп ризику (працівники м'ясокомбінатів, підприємств по переробці шкіри і вовни).

Заходи неспецифічної профілактики полягають в ізоляції і лікуванні хворих тварин. М’ясо тварин, хворих на сибірку знищують. Трупи загиблих тварин і контаміновані об’єкти (підстилка) спалюють, або закопують у спеціально відведеному скотомогильнику на глибину не менше 2 м. і засипають хлорним вапном.

Лікування

* Застосовують сибірковий імуноглобулін. * Антибіотики (пеніцилін, тетрациклін) та сульфаніламідні препарати. У комплекс лікування сибірки повинна бути включена і дезінтоксикаційна терапія: щоденні внутрішньовенні вливання розчину "Трисоль" (для відновлення об'єму циркулюючої крові, зняття задишки, ціанозу, спраги) з доданням 400 мл поліглюкіну, реополіглюкіну, а також кортикостероїди.