"Желтый князь" В. Барка презентация, проект, доклад

Василь Барка. Роман “ Жовтий князь“

Художнє відтворення нечуваного в історії людства голодомору 33 року як найстрашнішої трагедії українського народу

Селяни не могли сприйняти

абсурдної логіки винищення своєю владою своїх же громадян, тому були охоплені містичним страхом і вірили в прихід антихриста, в наближення кінця світу. У їхніх розмовах усе частіше можна почути згадування про звіра і жовтий одяг, в якому він князює.

Так письменник створює

символічний образ “ жовтого князя “, демона зла, який несе з собою руйнацію і спустошення, сіє муку і смерть серед людей. Жовтий князь – це прислужник сталінського режиму, його величності вождя. Це геноцид, винищення української нації...

Члени родини Катранників -

носії загальнолюдських ідеалів, у трагічній долі яких уособлений трагізм українського народу в роки страшних мук голодомору в 1932-1933 роках...

Мирон Данилович Катранник – тонка і добра натура:

а) світосприймання – щира вдача українця, високе розуміння святості роду: “ Нехай я пропаду, а чим сім’я винна ?“ б) чужа земля, чужі закони, спостереження в дорозі, відчай породжують глуху ненависть до влади; в) відчуття своєї переваги над власть імущими, усвідомлення, що буде знищений, бо небезпечний своєю чистотою для комуністів;

г) висока духовність – не признається, де церковна чаша для причастя: “ Від неба кара буде, мені і дітям...“

Дарія Олександрівна Катранник – гідна дружина, мати:

а) “ Не станеш хрестики з людей зривати? Гляди ж: інша кривда забудеться, а така – ні. Пам’ятай, що кажу!“(синові) ; б) “ Прости, якщо кривду вчинила, а ти ж ні в чому проти мене не винен...“ ( коло мертвого чоловіка ) ; в) типова українська страдниця, помирає, затиснувши в руках Оленчин зошит.

У найстрашніших муках діти не очерствіли, не огрубіли душею...

Оленка:

жаліє наловлених горобчиків; переймається вбивством собаки

Андрійко:

ділиться м’ясом ховрашка з чужою жінкою; кладе привезену хлібину під мамину подушку; з усієї сім’ї залишається як єдина тонка і нетривка гілочка; до нього звернені слова дядька Никифора про великі й про нікчемні нації :“ Раз серце собаче, то і народ малий. А побачиш серце, повне добром, то знай – народ великий.“

Проблемні питання:

Чому В. Барка у своїх творах сповідує духовність і високу мораль? Чи сам живе за такими законами?