Презентация "Японські сади" (10 класс) по мхк – проект, доклад

Японські сади

Справжній японський сад можна назвати витвором мистецтва – мікрокосмом, що відображає світ. Художні враження, що виникають у людини від споглядання краси такого саду, допомагають відчути закони гармонії всесвіту. Всі сади в Японії покликані створювати у людини ілюзію простору і зануритися в ідеальний світ, далекий від нашого недосконалого світу.

Центром садівництва у Японії став Хейян, або Кіото (з 794 по 1867рр.- столиця Японії). Історично склалися такі типи традиційних японських садів: палацові; храмові; сади чайної церемонії; сади біля житлового будинку.

Паркові сади

Найбільшими за площею є паркові сади, що прийшли з Китаю в VI–VII ст. До сьогодні вони практично не збереглися через численні війни і стихійні лиха. Як приклад такого саду можна навести “парк божественних статуй” в Кіото: у таких паркових садах проводилися змагання музикантів і склада- лися вірші, а також придворні каталися на човнах і брали участь в банкетах. Зрозуміло, що все це відбувалося за участю імператорської сім’ї. Як правило, паркові сади влаштовувалися на рівнині поряд з природним водоймищем, іноді частиною садів ставали розташовані поряд рисові поля.. Обов’язковими елементами стали арочні містки і кам’яні насипи, що нагадували буддизьку тріаду: великий камінь, середній і маленький поряд.

Палацові сади

У період Хейан (XІ–XII ст.) з’являються палацові сади з витонченими, вишуканими формами. Ці сади використову- валися для розваги знаті, придворних свят, а також для роздуму і відпочинку, і за площею займали часом досить значні території. У основі палацового саду лежать озеро і острів. Тому сад облаштований так, щоб його можна було споглядати як з будинку, так і з води. Обов’язковими елементами палацових садів були ті ж мости, світильники, огорожі, лавки і ворота, також були пагоди, арочні містки і композиції з природного каменя – все це повинно було підготувати відвідувача до споглядання і роздумів

Сади при храмах та монастирях

Поява садів при монастирях тісно пов’язана з дзен- буддизмом, за яким краса природи є однією з форм розуміння істини. Це сприяло естетичності сприйняття, виробленню поетично-метафоричного способу мислення. Основним принципом у створенні саду була гармонійна рівновага всіх його елементів. Цей принцип можна сформулювати як заперечення рівності: об’ємно-просторові елементи саду не повинні бути однакового розміру, в їх розміщенні недопустима симетрія.

Японський храм Хейян-джингу побудований в 1895

Храм Дайтокуй побудований в 1315р.

Священнику Соамі належить ідея створення подібного саду у храмі Дайтокуй у Токіо. Якщо в Ріоанні зображує безмежні води океану, то тут за допомогою білого піску і розкиданих груп каміння зображується потічок.

Сади при храмах створювалися за принципом монохромної картини, всі елементи якої відповідали одному загальному задуму. Деякі храмові сади призначалися для споглядання з приміщення. Часто при храмах створювалися сади “парі сан суй” – так звані сухі пейзажі, де гори і озера позначаються строгою до аскетизму композицією з каменів і піску. Такий вид саду з’явився в XII–XIII ст. разом з дзенським плоским садом, теж невеликим за площею і іноді оточеним стіною.

Кінкакуй (в перекладі «Золотий павильйон»)

Побудований в Кіото 1937р. Композиційним центром саду є легка триповерхова споруда шатрового типу, покрита золотою фольгою. Павільйон розташований на схилі гори, о підступає до озера, на якому розкидано декілька порослих соснами островів. В 1937р. починається розвиток такого мистецтва як чаювання і складання букетів – ікебана.

Сад із каменю у Ріоані

В Японії можна зустріти сади,в яких зовсім немає зелені. Вони влаштовані виключно з каміння і піску. Таким є храмовий сад Ріонані. Він має вигляд прямокутника, покритого крупнозернистим білим піском, на якому групами розташовані 15 каменів, що символізують острови в океані. Цей сад можна назвати садом настрою.