Презентация "Источники права в Украине-Гетманщине" (9 класс) по истории – проект, доклад

Джерела права в Україні-Гетьманщині

Звичаєве право

посідало досить помітне місце; виникло та оформилося під час еволюції господарчо-побутових відносин людей; спиралося на загальноприйняті "давні" норми поведінки (звичаї); неписані "права й звичаї" Запорозької Січі фактично врегульовували все внутрішнє життя січовиків.

Його норми охоплювали всі без винятку верстви населення, впливали на становлення прав та обов'язків громадян, проникали у важливі сфери суспільного життя, особливо в адміністративну, кримінально-правову і судову.

Церковне звичаєве право. Його норми фактично ставали законом у вирішенні таких церковно-практичних питань, як

Попередні права

Писані і функціонуючі нормативні акти права попереднього державного періоду:

Литовський статут 1588 р.

найбільш досконалий у правничій площині й технічно відпрацьований був гарантією станових прав навіть православних можновладців у політичних зазіханнях польських магнатів деякою мірою захищав автономістичні тенденції різних народів у складі Великого князівства Литовського, а потім Речі Посполитої.

Найчастіше на Литовський статут посилались у розгляді справ на захист приватної власності. Литовський статут мав неоднакове значення для населення різних українських регіонів: він ширше застосовувався на Правобережжі, Гетьманщині, менше - на Слобожанщині.

Магдебурзьке право

Використання в судовій практиці України не оригіналів німецьких збірок, а їх польських чи латинських переробок призвело до певних трансформацiй в положеннях магдебурзького права. Зокрема, вони передбачали

На характер та обсяг застосування магдебургії на місцях свій відбиток накладали тогочасні політичні й соціальні реалії життя. Найбільше рис виборності мало магдебурзьке право у Гетьманщині, де його нормами, поряд з іншими джерелами, керувалися не тільки магістратські, а й полкові суди.

Джерела права автономної (гетьманської) влади

завжди залишалися найвищими юридичними актами регламентували корінні підвалини життя і загальне становище України були своєрідними конституційними актами, на підставі яких діяли всі інші джерела права всі кодифікатори використовували договірні статті в систематизації чинних норм і укладанні нових збірників права

Нормативні акти місцевої військово-адміністративної влади і нормативні акти гетьманської влади та Генеральної військової канцелярії

Гетьманські ордери - вирішували конкретні питання суспільно-політичних відносин, наприклад, заборона купцям провадити роздрібну торгівлю, встановлення порядку розгляду апеляційних справ у Генеральному суді, проведення ревізій полків. Iнструкції - визначали порядок заснування й діяльності адміністративно-політичних установ, зокрема судових органів, прав та обов'язків чиновників, порядок здійснення рішень вищих органів влади.

Прикладом можуть бути інструкції судам гетьманів П. Полуботка (1722 р.), Д. Апостола (1730 р.), К. Розумовського (1761-1763 рр.). Гетьманська інструкція К. Розумовського 1760 р. визначала права та обов'язки генерального підскарбія, порядок, за яким відбувалися надходження й витрачання коштів гетьманського уряду.

Російське царське законодавство

Приклади чинних в Україні нормативних актів російського законодавства:

укази 1714 р. про єдиноспадкування табель про ранги 1722 р. указ 1783р. про остаточне закріпачення селянства маніфест про скасування гетьманства 1764 p. царський указ Синоду й Сенату від 10 квітня 1786р. про зміну становища церкви "жалувана грамота дворянству" 1785 р.

Нормативні акти церковного права

Джерела права Української православної церкви :

Звичаєве "козацьке право" Запорозької Січі

кримінального (злочини, покарання) цивільного (право власності, угоди) характеру.

Звичаєве право Запорозької Січі урегульовувало відносини

Покарання: відплата й відшкодування збитків та залякування. Широко застосовувалися публічні види покарань. Для звичаєвого права запорозьких козаків було характерним установлення виду покарання без визначення його міри. Воно відзначалося значною суворістю. Широко застосовувалася смертна кара, сфера застосування якої (за І. Грозовським) була досить близькою до визначеної Литовськими статутами. Щоправда, з часом і застосування смертної кари звузилося.

Смертна кара (поділялася на просту й кваліфіковану)

закопування у землю повішання посадження на гостру палю утоплення забивання біля ганебного стовпа киями

Норми звичаєвого права встановлювали порядок володіння й користування землею, лісами, озерами. Земля й усі угіддя вважалися спільною власністю. Землею користувався кожен, хто мав змогу її обробляти, а угіддя (особливо риболовні - лимани, ставки, степові річки) підлягали щорічному розподілу між куренями, яке здійснювалося жеребкуванням.

Найпоширенішими договорами між козаками були:

міна купівля-продаж майна дарування позика особистий найм. Усі вони укладалися в усній формі (за винятком договору позики).

Для козаків, що жили у паланках, інстанцій Козацького суду було чотири: Для січовиків першою інстанцією був курінний отаман. Звичайно справа вирішувалася тією чи іншою особою з середовища козацької старшини у межах її компетенції. Рішення підлягало негайному виконанню.

Отже, правова система в Запорозькій Січі була своєрідним інструментом військово-адміністративної влади.

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ

Виконали: Максимова В. Осiнова Є. 105 група/6401