Конспект урока «ФОНЕТИКА. ГРАФІКА. ОРФОЕПІЯ» по русскому языку

ФОНЕТИКА. ГРАФІКА. ОРФОЕПІЯ

 

Фонетика (від гр. phone - звук) - розділ науки про мову, який вивчає звуки мови, закони їх функціонування¹ й змінювання у мовному потоці.

Графіка (від гр. grapho - пишу, малюю) – розділ на­уки про мову, в якому вивчається сукупність умовних зна­ків для передачі на письмі усного мовлення. До графічних знаків належать букви алфавіту, апост­роф, знак наголосу, дефіс (риска), крапка, знак питання, знак оклику, кома, тире, двокрапка, лапки, дужки, три крап­ки та ін.

Орфоепія (грец. ορθος — правильний, грец. επος — мова, мовлення) 1. Розділ мовознавства, що вивчає правильність вимови слів. 2. Система загальноприйнятих правил літературної вимови певної мови. 3. Літературна вимова. Предметом орфоепії є звукові особливості мовлення, однак усне мовлення розглядається в цьому випадку не взагалі, а тільки з погляду його відповідності сучасним літературним нормам.

Основною одиницею вивчення фонетики є звук - найменша одиниця мовного потоку, з якої в мовленні утворюються склади, а зі складів – слова. Слова, поєднуючись за змістом та граматично, утворюють словосполучення, з яких складається речення.

Окремо взяті звуки (на відміну від слова, словосполучення чи речення) не мають ніякого значення ([а], [і], [о], [п], [р], [л], [с], [к]), але з них творяться слова та їхні значущі частини. Наприклад, з наведених звуків легко складається слово пралісок, у якому виділяються три значущих частини

пра - + - ліс - + - ок.

Фронтальні питання:

- Який розділ науки про мову вивчає звуки?

- Що є найменшою одиницею мовлення?

- Чим відрізняються звуки мови від інших звуків?

ТВОРЕННЯ ЗВУКІВ

У творенні звуків беруть участь різні частини людського організму: легені, гортань, голосові зв’язки, ротова й носова порожнини, язичок, язик, губи, зуби. піднебіння, піднебінна завіса тощо. Це органи мовлення.

За акустичними² властивостями звуки мови поділяють на голосні та приголосні, дзвінкі й глухі.

Голосні утворюються видихуванням повітря, що вільно проходить крізь ротову порожнину; їх основою є голос. При творенні голосних на шляху видихуваного повітря відсутні перепони.

Приголосні утворюються за допомогою самого шуму або шуму з більшою чи меншою домішкою голосу. При творенні приголосних на шляху видихуваного повітря мовні органи створюють більші чи менші перепони.

УКРАЇНСЬКИЙ АЛФАВІТ

В основі українського письма лежить алфавіт, або абетка, азбука, тобто розташовані в певному порядку графічні знаки — літери, якими користуються на письмі.

Назви «алфавіт», «азбука», «абетка» складені з назв перших двох літер; алфавіт — з грецьких літер «альфа» і «віта»; азбука — з давньоруських «аз» і «буки», а абетка — з українських «а» і «бе».

Аа

Бб	Вв	Гг	Ґ ґ	Дд	Ее	Єє	Жж
(а)	(бе)	(ве)	(ге)	(ґе)	(де)	(е)	(є)	(же)
Зз	и	Іі	Її	Йй	КК	Лл	Мм	Нн
(зе)	(и)	(і)	(ї)	(йот)	(ка)	(ел)	(ем)	(ен)
Оо	Пп	Рр	Сс	Тт	Уу	Фф	Хх	Цц
(о)	(пе)	(ер)	(ес)	(те)	(у)	(еф)	(ха)	(це)
Чч	Шш	Щщ	Ь	Юю	Яя
(че)	(ша)	(ща)	(м’як.зн)	(ю)	(я)

Історична довідка

Сучасний український алфавіт — це видозмінена давня слов'янська азбука, яка називалася кирилицею . Таку назву вона дістала за ім'ям одного з грецьких місіонерів, братів Кирила та Мефодія, які склали азбуку для слов'ян і переклали грецькі богослужбові книги на слов'янську мову. Кирилиця лягла в основу болгарського, давньоруського та сербського письма. Інші ж слов'яни (поляки, чехи, словаки) використовують латиницю .

Після прийняття християнства (988 рік) на території Київської Русі були відомі два типи письма – кирилиця (від імені Костянтина Філософа, в чернецтві Кирила) і глаголиця (від давньослов’янського “глагол”, що означає “слово”). Кириличний алфавіт складався із 43-х літер, вони мали словесні назви, перші букви яких означали звук, що позначається буквою.

Поряд з кирилицею в слов’янській писемності відома й інша азбука — глаголиця. На питання про те, яка з цих двох азбук виникла раніше, у науці досі немає однозначної відповіді.

Глаголиця вважається давнішим письмом, але досі не існує єдиної думки щодо її походження. Азбука глаголиці складалася з 39 літер, які мали дуже складне накреслення у вигляді кружечків і петельок, з'єднаних між собою. Незважаючи на графічну складність літер глаголиці, вона тривалий час вживалася в деяких південнослов'янських країнах. (Кирилиця. Глаголиця. Див. Додаток 1)

Співвідношення букв і звуків. Всього в українському алфавіті 33 букви.

В українській мові для позначення 6 голосних звуків ([а], [о], [у], [е], [и], [і]) використовується 10 літер алфавіту: а, о, у, е, и, і, я, ю, є, ї.

Приголосних звуків – 32, для позначення яких використовується

21 буква.

ФОНЕТИЧНА ТРАНСКРИПЦІЯ: ПРАВИЛА Й ПОЗНАЧКИ

Позначки транскрипції

І. Знак транскрипції [ ], в якому записується буквене позначення звуків мовлення.

ІІ. У фонетичній транскрипції немає букв я, ю, є, ї, щ, ь, тому їм відповідатимуть такі звуки:

я ю є

∕ \ ∕ \ ∕ \

[й] [а] [й] [у] [й] [е]

- на початку слова чи складу:

я / ли / на [ й а л и́ н а ], по / є / ди / нок [ п о й е ^ид и́́ н о к ]

- після апострофа:

бур’ян [б у р й а́ н] , в’язка [в й а́ з к а].

• після м’якого знака: мільярд [м’ і л й а́ р д]

Хоча дві останні позиції і є початком складу.

2. У позиції після приголосного

я → [ ' а ], ю → [' у ], є→ [' е ]:

колядка [ к о л'а́ д к а ],полювання [ пол' ува́н':а ]

3. Буквам ї (ї), щ (ща) завжди відповідають 2 звуки:

ї → [ йі ], щ → [ шч]:

щоранку [ ш ч о р а́ н к у ] , кроїти [ к р о́ й і т и ].

4. На м’якість попереднього приголосного вказує ь (м’який знак), який

позначається [ ' ]:

кульбаба [ к у л'б а́ б а ] , брунька [ б р у́ н'к а ]

5. Буквосполученням дж, дз відповідає 1 звук ( д͡ж ,  д͡з ).

6. У фонетичній транскрипції немає великих літер:

Ярослав [й а р о с л а́ в ], Луцьк [ л у́ ц'к ].

[а́] – знак наголосу ставиться над голосним звуком

7. [ ' ] - м’якість приголосного позначається скісною вгорі біля м’якого приголосного:

- на місці м’якого знака;

- перед голосним [і]:

ліцей [л'і ц е́ й], подія [п о д'і́ й а];

Увага ! М’якими можуть бути такі приголосні:

[д'],[т'],[з'],[с'],[ц'],[л'],[н'],[р'],[дз']

- перед я, ю, є:

лялька [л'а́ л'к а] , пюре [п’ уре́]

• Завжди м’який й [ й ]

8. [ ’ ] - пом’якшення перед і, рідше перед я, ю, є:

- губні [б’],[п’],[в’],[м’],[ф’]:

вісім [в’і́ с'і м], Вятка [в’а́ т к а], пюре [п’у р е́];

- шиплячі [ж’], [ ч’],[ш’], [дˆж’]:

жінка [ж’і́ н к а ], чільний [ч’і́ л'н и й];

- задньоязикові [г’], [к’], [х’]:

кібець [к’і́ б е ц'], хірург  х’ і р у́ р г;

- глотковий [ґ’]:

гігант [г’ і г а́ н т],гігієна г’ і г’ і й е́ н а.

[ : ] – двома крапками позначається подовжений звук :

Ілля [і л':а́], навмання [н а в м а н':а́], сіллю [с'і́ л':у].

Уподібнення голосних у вимові

а) ненаголошені [ е ] та [ и ] у вимові наближаються один до одного [ е ^и ] ,[ и ^е]:

перенесений [п е^и р е^и н е́ с е^и н и й], величезний [в е^и л и^е ч е́ з н и й ].

б) ненаголошений [ о ] перед складом з

наголошеним [ у́́] уподібнюється до [ о^у ]:

онучка [ о ^ун у́ ч к а ], голубка [г о ^у л у́ б к а ].

Дзвінкі та глухі приголосні

Таблиця розподілу шумних приголосних за дзвінкістю і глухістю

Дзвінкі

[б] [д] [д '] [з] [з '] [ж] [дˆж] [дˆз] [дˆз'] [г] [ґ] -
Глухі	[п] [т] [т '] [с] [с '] [ш] [ ч ] [ц ] [ц '] [х] [к] [ф]

Сонорні приголосні (усі сонорні приголосні – дзвінкі!)

[м ], [ в], [н] - [н'], [л] - [л'], [р] -[р'], [й]

« М и в и н и л и р і й. »

Уподібнення приголосних у вимові

1. Перед м’якими приголосними за м’якістю уподібнюються

[д '] - [т '], [з ']-[с '], [ дˆз'] - [ц '], [н'], [л']

« Де ти з’їси ці лини. »

Пісня [ п’ і́с'н'а ], сьогодні [ с'ого́д'н'і ], гості [ го́с'т'і ].

Але не стають м’якими дані приголосні на стикові морфологічних частин слова, наприклад:

відрізати [ в’ідр'і́зати ], підсісти [ п’ідс'і́сти ],

спізнення [ сп’́́ізне^и н':а ], уманський [ у́манс'кий ].

• Можливе уподібнення за м’якістю свистячих з, ц,с,д͡з у позиції перед пом’якшеними:

світить  св’ ітит , дзвін  дˆзв’ і н , крім вище вказаних випадків.

2. Хоча дзвінкі приголосні у кінці слова та кінці складу завжди вимовляються дзвінко, але перед глухими деякі дзвінкі приголосні можуть уподібнюватись за глухістю(оглушуватись), наприклад:

а) [г] → [х]:

нігті

кігті

[ н'і́хт'і ] [ к’і́хт'і ]

легкий вогкий

[ леихки́й] [ вохки́й]

дьогтю

[ д'о́хту]

б) у префіксах роз-, без-, через- [з] → [с] перед наступним глухим приголосним, крім шиплячих [ш], [ч]:

розпитати

безтурботність

черезплічник

[ роспи ета́ти ] [ бестурбо́т′н'іс'т' ] [ че ире испл'і́чни к ]

4. Перед дзвінкими глухі приголосні можуть уподібнюватись за дзвінкістю (одзвінчуватись), наприклад:

а) [к] +дзв.пригол. → [ґ]:

вокзал

рюкзак

[ воґза́л ] [р'уґза́к ]

якже Великдень

[ йа́ґже] [ве или́ґде`н׳]

б) [с]+дзв.пригол. → [з]:

косьба

[ коз'ба́ ]

просьба

[ про́́з'ба ]

в) свист. + шипл. → шипл. + шипл.:

[с ] + [ ш ] → [ ш:] :

принісши

розрісшись

прині[ш:]и розрі[ш:]ись

[з ] + [ ш ] → [ жш] :

злізши

візши

[зл'і́жши] [в'і́жши]

- у префіксах роз-, без-, через-, з- перед наступним кореневим [ж] відбувається уподібнення[з]→[ж]:

розжартувались

безжурно

зжувати

[ рож:артува́лис' ] [бе иж:у'рно] [ ж: ува́ти]

• а перед наступним кореневим [ш], [ч] у префіксах

роз-,без-, через- , з- відбувається уподібнення[з] →[ш]:

розшарітись

безчиння

зшив

[ рош:ар'і́ти с'] [ бе ишчи́н':а ] [ ш :и́в ]

г) шипл. +свист. → свист. + свист.

[ш] +[ц']→ [с'ц']

[ш] +[с']→ [с':]

[ч]+ [ц':] → [ц']

[ж]+ [ц']→ [з'ц']

дошці [до´с'ц'і] граєшся [ гра́йе ис':а] дочці [доц':і́]; діжці [д́із'ц':і́]

- звук [ т ] перед шиплячим та свистячим:

[т ] +[ч] → [ч:]

[т']+[с'] →[ ц':]

[т ]+ [с ] →[ ц ]

[т] + [ш]→ [чш]

квітчати [ кв’іч:а́ти е], сватається[сва́тайеиц':а] братство[ бра´цтво] багатший [бага´чший ]

• звук [ д ] перед шиплячим вимовляється як шиплячий [д͡ж]:

[д ]+ [ ж] → [дˆж ж ]

[д ] +[ч ] → [дˆж ч ]

[ д]+ [ш ] → [дˆж ш ]

віджити [в’ідˆжжити ] відчепити [в’ідˆжче ипити ] підшити [ п’ідˆжшити ]

• звук [ д ] перед свистячим вимовляється як свистячий [д͡з]:

[д ]+ [ з] → [дˆз з ]

[д ] +[ц ] → [дˆз ц ]

[ д]+ [с ] → [дˆз с ]

відзвук [в’ідˆззвук ] відцуратися [в’ідˆзцурати ес'а ] відступ [ в’ідˆзступ]

Спрощення приголосних у вимові

При вимові відбувається спрощення в групах приголосних:

нт + ст → [нст]

студе́нтство [ студе́нство ]
нт + ськ →[н'с'к]	студе́нтський [ студе́н'с'киĭ ]
ст + ськ →[с'к]	туристський [ тури́с'киĭ ]
ст + ц' → [с'ц']	арти́стці [ арти́с'ц'і ]
ст + ч → [шч]	невістчин [ неив’ і́шч ин ]
ст + д → [зд]	шістдесят [ ш’ іздеис'а́т ]
ст + с → [с:]	шістсот [ ш’ іс:о́т ]

Нескладові звуки

Зміни приголосних [ в ] - [ ў ] та [ й ] - [ ĭ ] залежать від їх позиції щодо місця в слові і складі:

1. на початку складу перед голосним виступають [ в ], [ й ]:

вітер [ в’і́тер ], їжак [ йіжа́к ],бувати [ бувати ];

2. Нескладовий³ [ў]:

• в стоїть на початку слова перед приголосним:

вчора [ ўчóра ]; взнати  ўзна́ти ;

• в стоїть в кінці слова після голосного:

впав [ ўпáў ], лев  леў ,

• в - всередині слова після голосного перед приголосним: завтра -

[зáўтра], ставте [ста́ўте],

3. Нескладовий [ĭ]:

• [ ĭ ] стоїть в кінці слова після голосного: дай - [ дáĭ ];

• [ ĭ ] - після голосного перед приголосним в середині слова:

чайний [чáĭниĭ] , хвилюйся [хви^ел'у́ĭс'а]

Явище переходу звуків [в] та [й] пов'язане прагненням до милозвучності і полегшення вимови. Часом цей перехід відбувається повністю і відображається на письмі. Це явище відоме нам як чергування у-в та і-й.

• Для перевірки правильності фонетичного запису (нормативної вимови і нормативного наголосу) варто скористатись орфоепічним словником. (Зразок статті орфоепічного словника. Додаток 2)

СКЛАД. СКЛАДОПОДІЛ. НАГОЛОС

Склад – частина слова, що складається з одного або кількох звуків і вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря.

Склад – це мовленнєва одиниця. Тому й поділ слів на склади відбувається у мовленні.( Важливо пам’ятати, що між фонетичним і орфографічним складоподілом немає повного збігу).

Голості звуки є складотворчими, тому й пам’ятаємо, що скільки у слові голосних, стільки і складів.

За кінцевим звуком виділяються такі типи складів:

- відкриті (закінчуються на голосний) :

до – ро – га , мо – ро – зи – во, де – ре - во;

- закриті (закінчуються на приголосний) :

бур’– ян, міль – йон,під –йом – ник.

Для української мови, як і для інших слов’янських мов, характерне загальне тяжіння до відкритих складів. Це виявляється в тому, що межа між окремими складами проходить найчастіше після голосного звука перед приголосним, наприклад:

шко – ла, ка – бі – нет, ди – ти – на.

Проте при збігові кількох приголосних звуків складова межа часто проходить всередині тієї групи, наприклад: діж – ка, жін. – ка, спіл – ка.

Коли голосний поєднується з одним приголосним, поділ слова на склади (у мовленні!) труднощів не викликає. При збігові кількох приголосних встановлювати складову межу буває важко.

Основні правила складоподілу

1. Один приголосний, що стоїть між голосними, завжди належить до наступного складу:

до-ро-га, со-ло-ма, ма-ли-на.

2. Обидва дзвінкі приголосні або обидва глухі звичайно належать до наступного складу:

во-ско-вий, ща-стя, ла-зня.

3. Три приголосні, коли два перші з них обидва дзвінкі або обидва глухі, а третій сонорний, належать до наступного складу:

кі-стля-вий, пе-стли-вий, за-п’я-стний.

4. Сусідні приголосні, перший з яких більш гучний, ніж другий, належать до різних складів:

діж-ка, со-лод-ка, вез-ти.

5. Якщо між голосними є два або більше приголосних, то звуки [ м ], [ в ], [н] , [ л ] , [ р ] , [ й ], що йдуть після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що стоять після них, - до наступного:

по-лов-чан-ка,няв-ча-ти, план-ка.

6. Коли другим приголосним є звук [ м ], [ в ], [ н ] , [ л ], [ р ] , [ й ], то разом з попереднім він відходить до наступного складу: пла-зма, пі-сля, пі-зній.

7. Два сусідні сонорні приголосні належать до різних складів:

пір-на-ти, кон-вой, дар-ма.

Склад – це суто вимовна одиниця, не пов’язана зі значенням. Тому поділ на склади не збігається із членуванням слова на найменші смислові одиниці (корінь, префікс, суфікс і закінчення).

Наголос – це посилення голосу на одному зі складів. Словесний наголос слугує для фонетичного об’єднання слова.

За участю наголосу склади поділяються:

- наголошені,

- ненаголошені.

Багатоскладові слова, а особливо складні, крім основного наголосу можуть мати ще й додатковий (і не один), що характеризується меншою силою. Він також позначається при потребі спеціальною позначкою `, наприклад: т`еплоел`ектроста́нція. Деякі складні слова (вони звичайно пишуться через дефіс) мають два головні наголоси, наприклад: воє́нно-стратегі́чний.

В українській мові наголос вільний, різномісцевий і рухомий, тобто він може падати на будь-який склад слова і змінювати своє місце у формах того самого слова:

діло, робота, молода, випереджати;

рука́ — ру́ки, бі́гти — ви́бігти, сми́рний — смирні́ший, будува́ти — буду́ю.

Окрім фонетичного об'єднання слова, наголос також може виконувати ще й смислорозрізнювальну функцію:

ви года (користь) — виго да (зручність)

відо мість (повідомлення; знання; дані) — ві домість (документ)

ви ходити (доглядаючи) — вихо дити (звідки-небудь)

Додаток 3

Вправи та завдання

1. Розбийте слова на склади. Із скількох звуків складається перший склад?

Олія, явір, дзвін, їхати, єдиний, сніжний, Геннадій, Юрко, Ява, їжаченя.

2. Зробити частковий фонетичний запис слів з м’якими приголосними .

Зразок: надво рі ,  лубили.

Іноді, гірко, щирий, зачіска, ожина, шкіра, живучий, віти, потік, льотчик, печальна, галявина, жінка, ночує, пізно, мозаїка, трембіта, мелодія, чебрець, білка,літера, вітер.

3. Із попереднього завдання виписати слова, які мають пом’якшені приголосні. Зробити частковий фонетичний запис.

4. У котрому рядку загальна кількість букв відповідає загальній кількості звуків?

А) щука, ягня, плющ, жолудь;

Б) їсти, джміль, люк, льон;

В) ходжу, їжак, в’їзд, день;

Г) ґанок, ґудзик, поїзд, м’який.

5. Позначити рядок, у якому всі приголосні дзвінкі.

А) листя, глина, морква, жнива;

Б) дзеркало, рахунок, людина, береза;

В) ялина, калина, горобина, бузина;

Г) боягуз, ряд, небо, дзвін.

Підкреслити глухі приголосні.

6. Знайдіть звук, спільний для слів:

а) юрист, м’яч,в’їзд, портьєра, пір’я;  

б) атом, в’яз, змія, ява, теля;  

в) в’юн, ллють, кенгуру, люди, б’ють;  

Г) сполучення, зозуля, розум, кожух, сполука.   , 

7. Позначити рядок, у якому в усіх словах є о^у:

А) щороку, осінь, кожух, борозна, вогонь;

Б) котушка, сполучення, могутній, подушка, кожух;

В) зозуля, голубка, чомусь, полумисок, художник;

Г) удвох, вушко, добробут, поруч.

Затранскрибувати всі слова, які мають о^у.

8. Позначити рядок, у якому є й.

А) комп’ютер, Київ, майнути, сяяти, юнак;

Б) зоря, Британія, цей, шлють, юрбище;

В) шлейф, їжак, мелють, ведмедиця, ємкість;

Г) школяр, явір, шавлія, розумний, ллє.

9. Розподілити слова у три стовпчики:

а) звуків менше, ніж букв;

б) звуків більше, ніж букв;

в) однакова кількість букв і звуків.

Дзьоб, п’ятірка, джміль, борщ, посміхається, вищий, бажання, конферансьє, егоїст, колія, лячно, відзнака, джип, вечеря, доїхати, миють, дит’ясла, пів’яблука.

10. Підкреслити слова, у яких відбувається уподібнення за м’якістю, записати їх фонетичною транскрипцією.

Радість наповнила її серце, коли вона побачила, як сніг покриває озимину. Тепер навесні радітиме кожен господар, який слідує батьківській науці. Сонечко посміхатиметься цвітінню, широкий Дніпро співатиме кучерявими хвилями, дзвінко щебетатимуть Божі посланці майбутньому врожаєві.

За праве діло стій сміло.Усякому на старість розуму прибавиться. Скільки голів, стільки й умів. Перемагай труднощі розумом, а небезпеку – досвідом. Учений іде, а неук слідом спотикається. Скорий поспіх – людям посміх.

11. Правильно записати слова , дібравши відповідну букву з дужок.

Бері(с,з)ка, ле(х,г)кий, (ш,з,с)ити, допомо(х,г)ти, ві(т,д)хилитись, рі(т,д)кий, ши(п,б)ка, дорі(ш,ж)ка, ко(з,с)ьба, боро(д,т)ьба, ді(ш,ж)ка, ба(д,т)ьків, ра(с,з).

12. З поданого тексту виписати слова, які потребують корекції, записавши їх відповідно до орфографічних норм.

Іменик – частина мови, йака означайе придмет або йавище, що сприймайеця, йак придмет. Іменики називають власне придмети – різні речі, знарядя й засоби виробництва, ричовини та матерйали,живі істоти…

13. Поділити слова на склади.

З’ясувати, бояриня, джміль, теорія, уявити, звичайно, майбутньої .

14. Переписати, записуючи літерами слова, подані у транскрипції.

Навчай інших – і сам навчи́с:а. Голодній [ли^есиц':і] курчатко сниться. У рі́ц:і Роман спіймав руками рака, рак ущипнув Романа за руку. Кожній [свас'ц'і] по ковбасці. При [пше^иниц':і] гарній жнива славні. У [книз'ц'і] кохайся — розуму набирайся. Коли була сош­ка, мало було в [лоз'ц'і], а трактор купили, то ополоників наробили. Молодому тепліше в [сороц':і], ніж старому в каптані. Його і в [д'із'ц'і] не влучиш. Не радий хрін [те^иртус'ц'і], а проте на кожній танцює. Краще в [боц':і], ніж у чужій глотці. Хрущі в борщі, а жаба в [йус'ц'і]. [мурас'ц'і] роса — океан. (Нар. творч.)

15. Виправити мовленнєві помилки. Усно скласти речення з кожним виправленим варіантом . Затранскрибувати слова з м’якими приголосними.

    Суржик

    Норма	 
    А нас жде черговий гість.
    Коли здаєте екзамен?
    Блінчики з творогом
    На протязі року
    Довіреність
    На перекрьостку стоїть гаїшник
    Зустрінемось у годині.

16. Пояснити значення поданих фразеологізмів ( Додаток 4). Виписати слова з орфограмою «літери, що позначають приголосні, які уподібню­ються», записати фонетичною транскрипцією. Усно скласти речення з кожним фразеологізмом.

    Фразеологізм

    Значення	 
    Сідати на легкий хліб
    Тримати в кігтях (гострити кігті)
    Стояти на правильній стежці
    Триматися на ниточці
    Ходити по мотузочці
    Народився в сорочці
    Підносити на тарілочці
    Годити як болячці
    Тримати на мушці
    На мертвій точці
    Втопити в ложці води

17. За поданою транскрипцією записати слова орфографічно.

    [торкайуц':а]

    [лиешайеитеис]
    [пеиреич:ут']
    [шчас'т'у]
    [в’ід:авати]
    [в’ітайеіс':а]
    [в’ін:иеч:иена]
    [йідал'н'а]
    [беис:мертник]
    [учиес':а]
    не[мороц'с'а]
    не[замаз'с'а]

18. Подані слова поставити у давальний відмінок, а також утворити присвійні прикметники (де це можливо), затранскрибувати утворені слова ( Повторити §19 / Український правопис . — К. : Наук. думка, 2007.)

    
    

    Д.в.	 	Присвійний прикметник	 
    Невістка
    Артистка
    Пустка
    Хустка

19. За поданою транскрипцією записати слова орфографічно.

стойі́т, не ^изрівна́н:ий, же^ине́ц:а,

же́ни^ец:а,зо́рано,л:а́ний,ма́й:а,

не^идба́ліст,лака́н:а,дійа́лніст,

м’унха́узен,манік’у́р,досйе́, м’ілйа́рди.

20. Затранскрибувати подані слова.

Слово

 
Квіточці
дошці
білочці
мережці
гармошці
сестричці
ніжці
діжці

21. Виразно прочитайте текст . А як ви розумієте слово молодість? Кого можна вважати молодим? Як впливає інформаційно-технологічне XXI століття на молодих людей? Які цінності прищеплює? Поміркуйте.

Виконайте наступні завдання:

- поділіть текст вертикальними лініями на склади;

- позначте наголошені склади;

- підкресліть слова, у яких складоподіл не збігається з правилами переносу цих слів на письмі з рядка в рядок;

- затранскрибуйте слова з уподібненням.

Молодість ? Це не вік людини, тільки стан її душі, твердість волі, сила уяви, змога захоплюватися. Це перевага відваги над страхом, нахил до пригод, нехіть до безділля. Ніхто не стає старшим через те, що прожив якусь кількість років. Люди старіють лише тоді, коли позбуваються своїх ідеалів. Роки морщать чоло, але втрата ентузіазму лишає зморшки на душі…

Як довго Ваше серце сприймає голос краси, радості, відваги, величі та сили від Землі, Людини і Вічного, так довго Ви молоді…

А коли всі нитки порвались і коли найінтимніша частина Вашого серця покрилася снігом песимізму і льодом цинізму, тоді Ви справді постаріли…

(Напис на стіні Головної Квартири генерала Макартура на Філіппінах)

22. Вибрати правильний варіант ( Можливо кілька варіантів відповідей).

    
    

    А	Б	В	Г	Від- повідь
    Джміль	зв.>б.	зв.	м	[л’]
    Ідея	1 пригол.зв	2 пригол.зв	4 звуки	5 звуків
    Нігті	уподіб.за дзв.	уподіб.за глух.	уподіб.за м’як.	[н’]
    Млинці	[млиенці́]	[млиенц¢і́]	[млиен’ц¢і́]	[млиен¢ц’і́]
    Ідея	1 скл.	2 скл.	3 скл.	4 скл.

23. Виконати повний фонетичний розбір.

( Зразок фонетичного розбору – Додаток 5)

Широчінь, ведмедиця, уявляють, браконьєр, їздець.

ТЕСТИ ЗА ТЕМОЮ «ФОНЕТИКА»

1. Фонетика – це:

1. Розділ мовознавства, який вивчає слова як частини мови

2. Розділ мовознавства, який вивчає значущі частини слова.

3. Розділ мовознавства, який вивчає звуковий склад мови,

творення звуків, їхні властивості.

4. Розділ мовознавства, який вивчає сукупність норм літературної вимови.

2. Звук – це:

1. Одиниця мовлення, яка вимовляється за один поштовх видихуваного повітря.

2. Найменша одиниця мовлення, яку ми чуємо.

3. Найменша одиниця мовлення, яку ми вимовляємо.

4. Найменша одиниця мовлення, яку ми вимовляємо і чуємо.

3. Алфавіт - це:

1. Сукупність умовних знаків, якими на письмі передають звуки.

2. Розташовані в певному порядку графічні знаки , якими користуються на письмі.

3. Сукупність букв.

4. Сукупність слів, які вживаються у мові.

4. У якому рядку слова записані не в алфавітному порядку?

1. Буревій,буря,завірюха, циклон

2. Галас, гамір, гармидер, ґвалт

3. Азбука, абетка, алфавіт,буква

4. Дорога,манівці, простець, путівець

5. У якому рядку слова записані в алфавітному порядку?

1. Багатий, розкішний, пишний, щедрий

2. Віншувати, вітати, поздоровляти, салютувати

3. Підтримати, прийняти , приєднатися, хвалити

4. Доля, талан, щастя, фортуна.

6. В українській мові … букв.

1. 32 Б. 33 В.38 Г. 39

7. В українській мові … звуків

2. 32 Б. 33 В.38 Г. 39

8. У якому рядку «зайвий» звук?

1. д͡з, [д͡ж, [ґ], [х]

2. д,з, д͡з, й

3. с, к, х, т

4. ц,ч,ш,ф

9. У якому рядку «зайвий» звук?

1. ж,ч,ш,д͡ж

2. б,п,в,ф

3. [з],[ц], [с], [р]

4. [а], [о], [у],[е]

10. Сміливість бере міста і кріпості.(Нар.тв-ть)

Виберіть правильну відповідь:

1. У слові сміливість 4 склади.

2. У слові кріпості 2 м’які приголосні.

3. У слові сміливість 4 м’які приголосні.

4. У слові кріпості 3 м’які приголосні.

11. У якому рядку всі склади відкриті?

1. Порядок, чарівність, дружба, наголос

2. Місток, сестра, відро, зерно

3. Щодоби, сивина, висота, професори

4. Поверх, будівля, сходи, під’їзд.

12. Чоловік без волі, що кінь на припоні.

У поданому реченні:

1. 5 пом’якшених звуків

2. 4 пом’якшені звуки

3. 3 пом’якшені звуки

4. 2 пом’якшені звуки

13. У якому рядку загальна кількість букв відповідає загальній кількості звуків?

1. Буряк, з’явитись, весілля, цирк

2. Ланцюг, юрба, солов’ї, біологія

3. Боротьба, сяють, подвір’я, кіно

4. Жива, живильна, животворна,чарівна.

14. У якому рядку всі слова мають однаковий звук?

1. Виїжджаю, доповнення, молодість, вихід

2. Садок, дитинча, підручник, подія

3. Діяч, ґудзик, бджола, знахідка

4. Довіра, викладач, розклад, лідер.

15. Прочитайте речення.

Існує багато доказів, що найдавніша на землі культура виникла на території, яка тягнеться від Галичини і Закарпаття через нижній Дунай до берегів Адріатичного моря.

У скількох словах поданого речення звуків більше, ніж букв?

1. У 2 словах

2. У 7 словах

3. У 3 словах

4. У 4 словах

16. Прочитайте уривок з поезії В.Олійника «Слова»

Плекатиму мову – цвістимуть слова,

Мов білі черешні весною…

Ростимуть слова, як у квітні трава,

Зігріті любов’ю земною.

Які ж вони чисті, як вічно звучать,

Як птахами в’ються крилато,-

Мов зорі незгасні небесних багать:

Хліб, Совість, Вітчизна і Мати.

Вкажіть кількість слів, у яких відбувається уподібнення за м’якістю.

1. У 3 словах

2. У 4 словах

3. У 5 словах

4. Немає правильної відповіді.

17. У якому із слів відбувається уподібнення за дзвінкістю?

1. Вогкий

2. Анекдот

3. Принісши

4. Пісняр

18. У якому із слів відбувається уподібнення за глухістю?

1. Молотьба

2. Якби

3. Дьогтю

4. Вокзал

19. У якому рядку правильно зроблено фонетичний запис слова коротший

1. ко^уро́тший

2. коро́тший

3. коро́чший

4. коро́ч:ий

20. Прочитайте речення.

Мала дитина –не виспишся(1), більша(2) дитина – не наїсишся(3), велика дитина – не уберешся(4).

У котрому з виділених слів однакова кількість звуків і букв?

1. 1 Б. 2 В.3 Г. 4

21. Встановіть відповідність підкреслених слів і фонетичних процесів, які в них відбуваються.

1. Уподібнення за м’якістю

2. Уподібнення за глухістю

3. Уподібнення за дзвінкістю

4. Спрощення

Не з багатством жить, а з людиною! Як буде полоз вогкий, то буде кінь мокрий. Всякий свого щастя коваль На Великдень перший раз закує зозуля.
	А	Б	В	Г
1
2
3
4

22. Встановіть відповідність

1. У всіх словах тільки глухі приголосні звуки.

2. У кожному слові однакова кількість звуків і букв.

3. У всіх словах тільки дзвінкі приголосні звуки

4. У кожному слові звуків більше,ніж букв.

Азалія, агава, бегонія. Скутість, частка, часопис. Троянда, півонія, аюга. Торгівля, продаж, підторжя.

А	Б	В	Г
1
2
3
4

22. Встановіть відповідність

    1. Же́ниться

    2. Жене́шся

    3. Же́нишся

    4. Жене́ться

    [ жеине́ц¢:а ]  же́ниес:а  [ же́ниец¢:а ]  жеине́с:а 			А	Б	В	Г
    		1
    		2
    		3
    		4

23. Встановіть відповідність

1. Літер в алфавіті…

2. Приголосних звуків…

3. Букв на позначення голосних…

4. Голосних звуків…

6 10 32 33			А	Б	В	Г
		1
		2
		3
		4

Бланк відповідей

Завдання 1-20 мають чотири варіанти відповідей, серед яких лише один правильний.

	А		Б	В	Г			А	Б	В	Г				А	Б	В	Г			А	Б	В		Г
1							6						11							16
2							7						12							17
3							8						13							18
4							9						14							19
5							10						15							20
Завдання 21 – 24 на встановлення відповідності.
21		А	Б	В	Г		22	А	Б	В	Г			23	А	Б	В	Г		24	А	Б		В		Г
1							1							1						1
2							2							2						2
3							3							3						3
4							4							4						4

Додаток 2

Зразок словникової статті. Орфоепічний словник. Укл. Погрібний М.І. – К.:Рад.школа, 1983.

Додаток 3

Словник омонімів

Атлас (збірник мап) — атлас (тканина)

бігма  (немає) — бі гма (бігом)

ви года (користь) — виго да (зручність)

відо мість (повідомлення; знання; дані) — ві домість (документ)

ви ходити (доглядаючи) — вихо дити (звідки-небудь)

во дяний (багатий на воду) — водяни й (пов'язаний із водою)

доро га (ім. шлях) — дорога  (прикм.)

доси пати (від сипати) — досипа ти (від спати)

за мок (споруда) — замо к (на дверях)

запа льний (від запал) — запальни й (гарячий)

за раз (негайно) — зара з (за одним разом)

жи ла (ім. анат.) — жила  (дієсл. існувала)

ко лос (рослини) — коло с (велика статуя)

ко ровий (від кір) — корови й (від кора)

о браза (ікона ім. Р. в. од.) — обра за (кривда ім. Н. в.)

по діл (поділка)— поді л (низина)

по перек (ім. анат.) —- попере к (присл.)

по ра (анат. у шкірі) — пора  (час)

розхо дитися (у різні боки) — розходи тися (розім'ятися, захопи­тися ходінням; емоційно діяти)

Додаток 4

Фразеологічний словник

ВТОПИТИ

втопи́ти в ло́жці води́ кого і без додатка, перев. зі сл. гото́вий, ра́дий і т. ін. Завдати кому-небудь великих прикростей чи згубити когось з будь-якого приводу, через дрібниці. — На світі люде [люди] вороги одно другому. Одно другого готове продати ні за що ні про що; одно другого готове в ложці води втопити (І. Нечуй-Левицький); — Тетеря гетьмана тепер в ложці води втопив би. Обмотує його, як павук муху (Б. Лепкий); Бабуся Мотря лаялася: — Людці! За копійку в ложці води втоплять. На все село може кого хоч оббрехати (В. Козаченко); Чаплінський знову захихикав, але в цю ж мить його обличчя стало злим: — Схизмати раді б утопити мене в ложці води, але я пильную інтересів пана старости (П. Панч).

втопи́ти го́лову (до́лю) чию. Знівечити, занапастити життя собі або комусь (перев. нещасливим шлюбом). — І чого встряв сюди Чіпка?.. Уже яка мати, така й дочка: яблучко від яблуньки недалеко одкотиться... Утопить він свою голову, та й мою разом! (Панас Мирний); Господи, що це за життя?! Краще б вона сивим волосом світила, ніж мала втопити свою долю, віддаючись за Гната! (М. Коцюбинський). втопи́ти голо́воньку. Так, кумо, так! Не вгадала я долі своїй донечці: втопила її головоньку за п’яницю, я ж думала, як лучче (Леся Українка).

втопи́ти о́чі (зір, по́гляд) у що, рідко в чому. Пильно, уважно і невідривно вдивлятися в щось. “Завжди стане на перепоні отой лукавий сотник”,— злісно подумав пан Левенець і втопив очі в полковника (М. Лазорський); Він вхопив синка, посадив на коліна і пригорнув його свіже личко до свого блідого лиця, а потім втопив свій погляд в блискучих Марусиних очах (І. Нечуй-Левицький); // Бездумно дивитися куди-небудь, на щось, не відводячи погляду. Оленка мовчала, втопивши очі в підлогу (А. Хижняк); Хазрет не відповів. Він щось міркував, втопивши зір в одвірок (Олесь Досвітній).

ГОСТРИТИ

гостри́ти (рідше точи́ти) зу́би, несхв. 1. на кого, рідше проти (супроти) кого. Прагнути заподіяти комусь прикрість, шкоду і т. ін.; гніватися на когось. — Ну, вже я на того Стецька гострю зуби. Прохав бісового квакала зорати ниву ще з осені,— ніколи — каже (Панас Мирний); — На Полтавщину нема вороття. Там на мене управитель зуби гострить, закатує (П. Кочура )

2. на кого—що і без додатка. Прагнути здобути чиюсь прихильність або заволодіти ким-, чим-небудь; посягати. Батьки та матері гострили на його зуби, як на корисного жениха (Панас Мирний); Чи був же хоч один з них [парубків], щоб не гострив зубів на неї [дівчину] (Г. Квітка-Основ’яненко); Не гостри зубів на чужеє (М. Номис); — Ми підемо шарпати кримські береги, коли Жолкевський точить зуби на нашу волю! (З. Тулуб); Почулися слова [Христі]: — Ви, отче, як вовк. Де вглядите [побачите] овечку, вже й зуби точите (В. Речмедін). остри́ти зу́би, діал. Нехай собі не острить зуби на батькове добро (І. Франко).

3. на що. Прагнути одержати вигоду з чогось. В похоронному закладі .. не мають прейскуранта .. Для Клавди ясно, що вони вже п’ять днів гострять зуби на похорон у Річинських (Ірина Вільде); Керівництво “гострить зуби” на обчислювальну техніку, роздобуту з неймовірними труднощами .. Можливості її використання уявляє туманно, та дуже вже хочеться відрапортувати про виконання [чергової] постанови про впровадження комп’ютерів (З журналу).

гостри́ти кі́гті на кого—що, несхв. Прагнути заволодіти ким-, чим-небудь, захопити когось, щось; зазіхати. Гострили кігті на чуже багатство (З усн. мови). гостри́ти ні́гтики. Досягнувши свого, химерна дівчина втрачала спортивний інтерес до упокорення об’єкта і починала гострити нігтики на іншу жертву (Ірина Вільде).

гостри́ти / нагостри́ти язи́к (язика́), несхв. 1. на кого і без додатка. Збиратися влучно і дошкульно сказати щось, готуватися до якоїсь розмови (перев. неприємної для когось). Язики на мене гострять (Сл. Б. Грінченка); Баба, кленучи тих, що злобу в серці замишляють і гострять язик.., сипала прокльони і на його голову (Ю. Бедзик); Нагострила свій язик лілея, Наче меч, задля докорів (А. Кримський); Нагострить добре язика Й на перших зборах у промові Розпушить вщент керівника (С. Воскрекасенко). остри́ти язички́, діал. Таким, як я, ви [жінки] повинні би ще заплатити, щоби прийшли на ваше віче, .. щоб ви мали на кім свої язички острити (І. Франко).

2. Дотепно, дошкульно і т. ін. висловлюватися; говорити взагалі. Шахтарі (щоб не дрімать!) все язики гострили, ось на старого вже летять колючі їхні стріли (П. Дорошко).

ЛІТО

ба́бине лі́то. 1. Теплі, сонячні дні восени. Бабине літо до Петра тілько [тільки] (Укр.. присл..); День був ясний, сонячний та теплий. Починалось бабине літо (Іван Ле).

2. Павутиння, що літає в повітрі в теплі осінні дні. “Бабине літо” висіло по віттях, як прядиво (Леся Українка); В’яже [вдова Марта] свої думки, мов осіннє сонце бабине літо по стерні (Д. Косарик); Прозорі мережива бабиного літа летіли на табір (Д. Бедзик). ба́бині літа́. Задумалась верба, мов по вінці дівчина, І літа бабині летять кудись, летять… (В. Поліщук).

ПІДНОСИТИ

підно́сити / піднести́ в оча́х (рідше пе́ред очи́ма) кого, чиїх. Поліпшувати чиюсь думку про кого-небудь. Проміння тої слави осявали й її… Це її підносило у власних очах (М. Коцюбинський); Меланія залишалась однаковою, тією некрасивою, скованою, незграбною, яку він зустрів сьогодні в конторі. Даремно тепер силкувався Іван Федорович якось поправити становище і знову піднести свою колгоспницю в очах скульптора (О. Гончар).

підно́сити (підніма́ти, підійма́ти і т. ін.) / піднести́ (підня́ти, підійня́ти і т. ін.) до небе́с кого. Надмірно вихваляти кого-небудь. Зоя одразу атакувала Катрю десятками запитань, .. скаржачись водночас на головного режисера, що “затирає” молодь, і підносячи його до небес за те, що краще нього ніхто в театрі не розуміє реалістичної манери відтворення образу (Н. Рибак); Через кілька тижнів після перших вистав мене, як організатора й режисера, згідні були піднести до небес (С. Васильченко).

підно́сити (подава́ти) / піднести́ (пода́ти) на блю́дечку (на тарі́лочці). Давати можливість кому-небудь мати, одержувати щось без будь-яких затрат, зусиль. Всяка робота вимагає старанності й уміння і до всього треба рук прикласти. Бо ніхто не піднесе нам готового на тарілочці (З журналу); — То що ж, може, партійна організація на блюдечку подасть цьому нерозгаданому сфінксові [Преображенському] свою згоду (Іван Ле). підно́сити (піднести́) на блю́ді. — Хіба мало ще серед нас отаких, що ждуть, сподіваються: десь хтось за нас і цю революцію зробить. На блюді піднесе (А. Головко).

підно́сити / піднести́ [те́ртого] хрі́ну (хро́ну, пе́рцю) кому. Робити або говорити кому-небудь щось неприємне, прикре, образливе і т. ін. Мартоха частує свою супротивницю залізним бобом, а Дармограїха своїй суперниці від щирої душі підносить тертого хрону (Є. Гуцало);— А що, Карпе,— казав Васюта, ідучи з громади,— от же бачиш, що не все вони [багатирі] нам, а й ми їм можемо вкрутити хвоста. З землею облизня вже піймали, а й тепер знову тертого хрону піднесли їм такого, що довго в носі крутитиме (Б. Грінченко); // Лаяти, критикуючи кого-небудь. Явтух візьме вас за петельки й вимагатиме, щоб розповіли колгоспникам про новітні течії в мистецтві .. Які художники, хто що малює, кого по голівці гладять, а кому перцю підносять (Ю. Яновський).

СІДАТИ

сіда́ти на легки́й (на ле́гший) хліб. Переходити на нескладну роботу, одержувати легше завдання, яке можна виконувати без труднощів і клопоту. З нового поповнення не дав [командир роти] мені жодного. “Ти, каже, повільно виховуєш, тобі з новими людьми важко,— сідай на легший хліб…” (О. Гончар).

сіда́ти / сі́сти за стіл перегово́рів. Починати обговорення чого-небудь, щоб прийти до згоди. Уряд [нашої країни] не раз пропонував урядам західних держав сісти за стіл переговорів і домовитися про те, щоб назавжди .. знищити всі види озброєнь — до останньої бомби й останнього снаряда (З газети).

сіда́ти / сі́сти в калю́жу. Потрапляти в дуже незручне або смішне становище; зазнавати у чомусь невдачі. І часто той, хто піддається .. наклепницьким абсурдам, потрапляє в смішне становище, або, як кажуть у нас, сідає в калюжу (З газети).

СОРОЧКА

народи́вся в соро́чці. Везучий, удачливий, щасливий. Він народився в сорочці. Він досяг усього, чого тільки може побажати собі найвигадливіший честолюбець. Так гадають усі (Ю. Шовкопляс); Василь народився в сорочці. Інакше, як пояснити, що з першого й до останнього дня війни провоював у піхоті й відбувся лише легкою контузією? (О. Підсуха); Я, мабуть, унікум, народився в сорочці. І ви знаєте, я абсолютно певний, що доживу до глибокої старості (Ю. Смолич). в соро́чці вроди́вся. Вони саме ставили підписи під актом, коли до кімнати вбігла молоденька сестра, сповістила дзвінко: все пройшло добре!.. Просто-таки в сорочці вродився (О. Гончар). народи́вся без соро́чки (нещасливий). Не для мене був той пишний цвіт [любов], Обсипались на інших пелюсточки… Але не скаржусь, що на білий світ Я народивсь, як кажуть, без сорочки (Д. Павличко).

[не] в свої́й соро́чці (льо́лі), фам. Психічно хворий. [Василина:] Як ти сказала? Чи ти в своїй льолі, дівко! (С. Васильченко).

оста́нню соро́чку ски́нути і (та) відда́ти. Поділитися з ким-небудь усім, що маєш. — Любить [жінка], щоб про неї сказали: “Он як Андріїха-баба, так от богомільна…” І як хто взнав уже оцю її примху, то знай тільки грай отакої, так вона й сорочку останню скине та віддасть (Г. Хоткевич). оста́нню соро́чку відда́ти. — Я .. мужик, селянин,— ледве чутно пробурмотів полонений..— А батько твій окупантам .. останню сорочку віддає! (О. Довженко).

зніма́ти (стяга́ти) / зня́ти (стягти́) оста́нню соро́чку з кого. Доводити кого-небудь до крайнього зубожіння, залишати без засобів існування. Хоч з бідного багатий останню сорочку зніме, ніхто не посміє заступитись (Г. Квітка-Основ’яненко); — Щоб і нога в школі!.. Старцюго, щоб і нога не була!.. Школа останню сорочку стягне з тебе (А. Тесленко). оставля́ти / оста́вити без соро́чки. Дочки оставляють без сорочки (М. Номис).

СТОЯТИ

тве́рдо (мі́цно) стоя́ти на нога́х (на землі́). 1. Мати владну і невимушену поставу (про фігуру). А Ганька й собі виплакувала від матері мережані білі спідниці, блузки, намисто. Вона була міцна, твердо стояла на ногах, як батько (М. Томчаній).

2. Упевнено діяти, мислити і т. ін. Скільки це днів минуло, як вона зустрілась з незнайомим? Ніби давно це було, а, здається, вже так твердо стоїть вона на ногах, уже не огортають її сумніви (А. Хижняк); Міцно стояв на землі Степан Куреня. І раптом — земля з-під ніг! Караул, рятуйте, кровне однімають, рубають під корінь (В. Дрозд).

ле́две (ледь) трима́тися (держа́тися, стоя́ти) на нога́х. З великим напруженням, через силу ходити, рухатися, робити щось (перев. від перевтоми, фізичної слабості, хвороби, сп’яніння і т. ін.). Привели на хутір кільканадцятеро їх [бійців], захоплених у бою, в запечених кров’ю ранах, і, хоч вони вже ледь трималися на ногах, вишикували їх під вікнами штабу (О. Гончар); Ледь тримаючись на ногах, вкрай виснажений і кволий, цей колишній сільський учитель фізики із власної ініціативи знайшов собі діло (І. Головченко і О. Мусієнко); Всі к ночі так перепилися, Держались ледве на ногах (І. Котляревський); Домінік ледве держався на ногах і коливався на ході (І. Нечуй-Левицький); Аж перед світом приплівся Чіпка додому, ледве на ногах стоячи (Панас Мирний).

стоя́ти на Бо́жій доро́зі. Бути близьким до смерті. Пане, пане! Стоїш ти саме на Божій дорозі, незабаром тебе чекає заступ та лопата (С. Васильченко); — Хто тебе приневолює топити і своє господарство, і людей? Тільки правду кажи, не хитруй зі мною хоч тепер, коли вже стою на Божій дорозі (М. Стельмах).

ходи́ти (стоя́ти, виступа́ти) ко́зирем (короле́м, ту́зом). Триматися з погордою, зарозуміло, незалежно; хизуватися. — Да, Петре, от так справи. Мабуть, козирем ходить Пилип? Чи, може, він ще й не знає про цю замітку? — Учора Оберемок сповістив (П. Автомонов); — А то ж як? — кажуть, стоячи козирем, міщани (Сл. Б. Грінченка); Іван попереду з гармонією у руках, виступа козирем (Панас Мирний); Інший би на вашому місці королем ходив.., а він… (З газети); — У кого вона тільки вдалася? Така горда, неприступна, ходить тузом, на всіх дивиться згори (З журналу).

ТОЧКА

на ме́ртвій то́чці. У тому самому стані; без жодних змін. Шкода, що її арифметика стоїть на мертвій точці, але ж я на се не маю ради (Леся Українка); [Наталя:] Які новини? Як справа з ученим секретарем? [Убийбатько:] Поки що на мертвій точці (І. Микитенко ) .

ТРИМАТИ

держа́ти (трима́ти) в рука́х (в шо́рах, в повода́х). 1. кого. Утримувати кого-небудь у залежності, в покорі, позбавляти волі, свободи дій; підкоряти. Старий Бородавкін держав у руках село і сім’ю, неначе в залізних кігтях з гострими пазурами (І. Нечуй-Левицький); Дмитро додав сестрі поради, як найкраще тримати Дениса в руках (М. Ю. Тарновський) // кого, що. Мати владу над ким-, чим-небудь; повелівати. В своїх дужих руках тримав [Юра] сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржини й людини (М. Коцюбинський). трима́ти в залі́зних рука́х. Але зараз, як ніколи, треба тримати всіх в залізних руках… (П. Автомонов).

2. що. Контролювати що-небудь, керувати чимсь. Він [Снігур] ходить, бувало, літо й зиму в старому кожушку, годується юшкою та кашею і держить в своїх жилавих руках величезне заводське діло (М. Рильський); — Ах, те, се все мрії, чуття легкокрилі, барвистії діти. — Але тверда їх рука в поводах цупко держить (І. Франко).

трима́ти [Го́спода] Бо́га за бо́роду. Досягти чогось особливого, надзвичайного, вимріяного. — Друга операція — також апендицит. Коли я приступив до неї, настрій у мене був, немовби я самого Господа Бога за бороду тримаю: усе мені дурниця (Ю. Шовкопляс); // Використовувати слушну нагоду; не втратити якоїсь можливості. — А вас викликає ректор.— Ректор? Не знаєте чого? — розгубився Богдан.— Або в найгіршу діру почнуть агітувати, або високо підскочиш,— пояснив Іван.— Коли високо, то тримай Бога за бороду (М. Стельмах).

трима́ти бі́ля спідни́ці кого і без додатка, зневажл. Не відпускати кого-небудь від себе, постійно контролюючи та опікуючи (дитину, чоловіка). А вона думає як? Гладити [дитину] по голівці та тримати біля спідниці? (М. Коцюбинський); — Що ж у цім поганого? Нехай би собі дружили.— Вам легко говорити, у вас хлопці. А от з дівчиною… як би чого не вийшло. Краще вже біля спідниці тримати (З газети).

трима́ти в се́рці (в душі́) що. Пам’ятати про що-небудь, не виявляючи цього зовні (перев. про негативне). [Кармелюк (суворо):] Пані, гріх тримати гнів і помсту довго в серці (С. Васильченко); Не тримаю я зле [злого] на тебе у душі.., не несу оперед Бога… Лиш  — не муч люде [людей], Юрчику, най [нехай] не кленут [клянуть] (Г. Хоткевич).

ТРИМАТИ

трима́ти на му́шці (на приці́лі) кого, що. Не випускати кого-, що-небудь з уваги; весь час стежити за кимось, чимось. — Боюся, що нашого приблуду теж на мушці тримають,— чи застерігаючи Андрія, чи жаліючи, вставив про Голощука Кіндрат (М. Іщенко); [Бондар:] На всі заставки давай, Григорію! І ти, Мар’яно, крила розправляй. Дивіться мені, бригадири-агрономи, я вас на мушці триматиму (М. Зарудний); Левко Іванович постійно тримав Єгипту на прицілі (О. Гончар); Сатира тримає на прицілі найрізноманітніші хиби морального, етичного, побутового характеру (З журналу).

держа́ти (трима́ти) на голо́дному столі́ кого, рідко. Погано харчувати, не годувати кого-небудь. — Ясь виїв аж дві тарілки борщу, а мама сміються та кажуть: мабуть, тебе жінка держить на голодному столі (І. Нечуй-Левицький).

держа́ти (трима́ти) ка́мінь за па́зухою. Приховувати злобу, ненависть до кого-небудь; бути готовим зробити прикрість комусь, вчинити помсту над кимсь. Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить (Укр.. присл..); Настя вчора якось сказала, що раніше з тобою гуляла, от я й вирішив поговорити… Нащо камінь за пазухою тримати? (М. Ю. Тарновський). держа́ти каменю́ку за па́зухою. [Герцик:] Котрий лисичить, умизгається, лебезує, .. чи не частіше всього держе [держить] за пазухою каменюку (М. Кропивницький).

трима́ти (держа́ти) за сімома́ замка́ми. 1. кого. Замикати кого-небудь, ховати від когось, надійно охороняючи. — Поки не розлучились, Варочка не твоя жінка! — кричав Павло.— Чого тримаєш за сімома замками та ще й пса прив’язав? (Є. Гуцало). трима́ти під трьома́ замка́ми. Він [цар] їх триматиме в полоні під трьома замками (О. Донченко).

2. що. Не виявляти чого-небудь (про певні якості, почуття і т. ін.). Свою таїну природа тримає за сімома замками (З газети).

держа́ти (трима́ти) в чо́рному ті́лі кого. Суворо поводитися з ким-небудь, позбавляти волі, свободи дій. Куррадо велів ув’язнити винуватців у різних місцях, наказавши держати їх у чорному тілі (Переклад М. Лукаша); трима́ти в найчорні́шому ті́лі. Тримав [Юхим] її в найчорнішому тілі і водночас тремтів і божеволів від однієї думки, що хтось зазіхне на єдине його багатство — на вроду дружини (В. Речмедін).

ТРИМАТИСЯ

душа́ де́ржиться (трима́ється) в ті́лі чим, у кого, чия і без додатка. Хто-небудь ледве животіє, підтримуючи своє існування чим-небудь. Передачі [в тюрму] приносили дуже рідко. Милосердніші роздавали одержану паляницю на всіх — по шматочку. Тим і трималась душа в тілі (Ю. Збанацький).

трима́тися (держа́тися) на соломи́нці (на павути́нці). Перебувати в загрозливому, безнадійному становищі; бути близьким до загибелі. Ще будуть вони гризти її [землю], мов камінь, а запивати своєю ж кров’ю… Хоча гріх зараз думати про кров, коли власне життя тримається на соломинці (М. Стельмах); — Май, Онуфрію, совість! — гримнула на нього Петрівна.— Бачиш, що у чоловіка тільки сама душа залишилася і то на одній павутинці тримається (М. Стельмах).

ХОДИТИ

на го́лова́х (на голові́) ходи́ти. 1. Дуже бешкетувати, чинити безладдя. Батько знову хапав за руку [Владика] й казав докірливо: — Ти на голові ходиш! Ану марш до дідуня (Є. Гуцало); — Узувши чоботи нові, хлопчак ходив на голові, Хоч дехто вжив би з тим же успіхом: Не знав хлопчина міри в пустощах (С. Караванський). тро́хи на го́лова́х (на голові́) не ходи́ти. Музика ріже..; п’яні чоловіки трохи на головах не ходять та вибивають гопака коло молодиць (Панас Мирний); [Хвенька:] То вона тут видає з себе тихоню, а там… Трохи на голові не ходила (Панас Мирний).

2. Бути необмеженим у своїй владі, у своїх діях. Над самими дахами з виттям проноситься літак. На череві чорні хрести. Такий, як 1941. Але тоді він ходив на головах, як пан. Тепер ніби тікає чимдуж від погоні (О. Гончар).

на ци́рлах ходи́ти перед ким, фам. Догоджати, прислужувати кому-небудь. — Набридло мені дивитися, як перед Лесею вся сім’я на цирлах ходить (З газети).

ходи́ти манівця́ми. Поводити себе, діяти неправильно, не так як треба; збочувати. — Зараз ви [десятикласники] стоїте на порозі життя, добре тому, хто відразу піде по вірній стежці і не ходитиме манівцями (І. Цюпа).

ходи́ти [як (мов, ні́би і т. ін.)] по стру́нці (по стру́ночці, по ни́точці і т. ін.). Бути дисциплінованим, слухняним, безвідмовно коритись кому-небудь, виконуючи все чітко і без заперечень. У них [панів] жінки перед мужиками як по струночці ходять (Г. Квітка-Основ’янко).

Додаток 5

Зразок фонетичного розбору

Кіровоградщина [к’і/ро/во/гра´дˆж/шчи ^е /на]- 6 скл.:

1 скл. ([ к’і ]) – відкр., ненагол.;

2 скл. ([ ро ]) – відкр., ненагол.;

3 скл. ([ во ]) – відкр., ненагол.;

4 скл. ([ гра´ дˆж ]) – закр.,нагол.;

5 скл. ([ шчи ^е ]) – відкр., ненагол.;

6 скл. ([ на ]) – відкр., ненагол.

К [к’] пригол, глух., пом’якш., буква к(ка);

і [ і] голосн., ненагол., буква і;

р [ р] пригол, дзв., тв., буква р (ер);

о [о ] голосн., ненагол., буква о;

в [в ] пригол, дзв., тв., буква в(ве);

о [о ] голосн., ненагол., буква о;

г [г ] пригол, дзв., тв., буква г (ге);

р [р ] пригол, дзв., тв., буква р (ер);

а [а´ ] голосн., нагол., буква а;

д [д͡ж] пригол, дзв., тв., буква д (де);

щ [ш ] пригол, глух., тв.,

[ч ] пригол, глух., тв., буква щ (ща);

и [и^е] голосн., ненагол., буква и;

н [н ] пригол, дзв., тв., буква н (ен);

а [а ] голосн., ненагол., буква а.

______

14 б., 15 зв.