Презентация "Втома і відновлення" – проект, доклад

Презентація на тему: Втома і відновлення

Підготував студент 1 –курсу,65групи Боклан Богдан

Передмова

Втома надзвичайно складне і в той же час цікаве явище, яке здавна викликало увагу лікарів, фізіологів, біохіміків, людей найрізноманітніших спеціальностей. З втомою людина стикається в процесі трудової діяльності, у щоденному житті, при заняттях спортом. Під втомою розуміється тимчасове зниження працездатності, що викликане роботою. Втому не слід плутати з втомленістю. Втома об'єктивна і проявляється саме у зниженні працездатності. Втома запобігає розвитку в організмі надмірних, небезпечних або навіть несумісних з життям зсувів. Можна виділити розумову втому, викликану розумовою діяльністю, сенсорну, зв'язану з діяльністю різноманітних аналізаторів; фізичну, що виникає під впливом м'язової роботи.

Втома при вправах максимальної зони потужності:

При короткочасній м’язовій роботі високої інтенсивності (вправи максимальні зони потужності) втома зв'язана, перш за все, із змінами в ЦНС. В результаті вже через 6-8 сек роботи з максимальною інтенсивністю відбувається зниження її потужності, тобто наступає втома. Вміст креатинфосфату в м'язах після втомлюючої короткочасної роботи високої інтенсивності відновлюється через 30-40 хв, а потім може наступити суперкомпенсація його вмісту. Для забезпечення роботи високої інтенсивності вимагається максимально можлива активність ферментів. Один із головних шляхів підвищення активності ферментів при роботі - гормональна дія, що спричиняється, в першу чергу, гормоном мозкового шару наднирників - адреналіном.

Втома при вправах субмаксимальної потужності:

При збільшенні вправи (зона субмаксимальної потужності) підвищується вклад в енергетичне забезпечення роботи другого анаеробного механізму перетворення енергії - гліколізу. Діяльність цього механізму супроводжується утворенням і нагромадженням в організмі значних кількостей молочної кислоти, дія якої на організм являється однією із головних причин втоми при вправах субмаксимальної зони потужності. Дія молочної кислоти на організм, в першу чергу, призводить до наступного: під впливом молочної кислоти відбувається зсув рН внутрішнього середовища в кислу сторону. Але дія молочної кислоти на працездатність не обмежується її впливом на активність ферментів. Молочна кислота безпосередньо діє на скорочувальні білки, погіршуючи їх скорочувальну здатність.

Втома при вправах зони великої і помірної потужності:

Причини втоми при довготривалій м'язовій роботі (вправи помірної потужності) ще більш різноманітні. До них відносяться зміни, зв'язані з енергетичним і білковим обміном, гормональною діяльністю, воднево-солевим обміном. Енергетичне забезпечення тривалої роботи помірної інтенсивності відбувається переважно за рахунок аеробного механізму перетворення енергії. Для мобілізації енергетичних ресурсів організму велике значення має гормональна діяльність, зокрема, гормони адреналін, глюкагон. Під дією цих гормонів в печінці відбувається розщеплення глікогену до глюкози.

Велике значення для м’язової діяльності має і гормон інсулін, який підвищує проникливість клітинної оболонки для глюкози і полегшує ії проходження в середину м'язових волокон. До числа факторів, що викликають зниження працездатності при довготривалій роботі, відноситься також нагромадження в організмі проміжних продуктів ліпідного обміну: ацетооцтової, -оксимасляноі кислот, ацетону. Довготривалі фізичні вправи супроводжуються помітними втратами води і мінеральних речовин. Так, втрата води в лижників, велосипедистів, бігунів на довгі дистанції може досягнути 3-х і більше літрів. Таким чином, біохімічні зміни, що виникають в організмі при м'язовій роботі і призводять в кінцевому результаті до зниження працездатності, відрізняються великою багатогранністю.

Різновиди втоми:

Є кілька різновидів втоми. Залежно від переважного змісту роботи розрізняють розумовий і фізичне стомлення. До того ж, виділяють такі види втоми: гостре і хронічне, загальне і локальне, приховане і явне, компенсуюче і не компенсуюче. Гостре стомлення настає при щодо короткочасною роботі, якщо її інтенсивність відповідає рівню фізичної підготовленості що займається. Воно проявляється головним чином розладі регуляторних впливів ЦНС і ендокринної системи, соціальній та порушенні водно-сольового балансу в організмі й різке падіння серцевої продуктивності (серцева недостатність). Хронічне стомлення є наслідком систематичного недовідновлення після роботи. У цьому вигляді втоми втрачається спроможність до засвоєнню нових рухів, знижується працездатність і стійкість організму до захворювань.

Загальне стомлення виникає при фізичної роботі, що вимагає участі більшу частину м'язових груп. Він характерно порушення регуляторної функції ЦНС, яка відповідає навантаженні збільшення частоти серцевих скорочень, зменшення легеневої вентиляції, розлад координації рухової і вегетативної функцій, зниження ефективності вольового контролю якості виконання рухів. Локальне стомлення має місце тоді, коли надмірна навантаження випадає деякі м'язові групи. У прихованій (компенсуючій) фазі втоми може зберігатися висока працездатність, підтримувана вольовими зусиллями. Проте економічність роботи за цьому падає, і стомлення наростає дедалі більше на високі темпи. У не компенсуючій стомлення розвивається і натомість прихованої фази втоми за умови порівняно тривалого виконання роботи завдяки вольовим напругам.

Адаптація:

Адаптація - це здатність організму змінювати своє середовище у відповідь на зовнішній вплив відповідно до характерних рис цих впливів. Розрізняють два виду адаптації: термінову і кумулятивну. Прикладом термінової адаптації можуть бути зміни, які у організмі результаті одноразових впливів фізичними вправами. Наприклад, підвищення частоти серцевих скорочень (>ЧСС), кров'яного тиску тощо. Кумулятивна адаптація характеризується такими пристосувальними змінами, які виникають під впливом систематично повторюваних зовнішніх впливів. Характерним прикладом такий адаптації є ефект загартовування або підвищення тренованості під впливом регулярних тренувальних навантажень.

Відновлення:

Залежно від загального напрямку біохімічних зрушень розрізняють термінове та відставлене відновлення. Термінове відновлення проходить в перші пів – півтори години після роботи. Приводить до усунення продуктів анаеробного розпаду та задоволення кисневого боргу. Відставлене відновлення– полягає у посиленні процесів пластичного обміну і протікає тривалий час (індивідуально для кожного компоненту – явище гетерохронізму). У певний момент відпочинку після роботи, запаси енерговмісних речовин перевищують їх вихідний (до робочий) рівень. Це явище отримало назву супер компенсації чи зверхвідновлення. Після інтенсивної короткотривалої роботи фаза суперкомпенсації наступає швидко (через 3–4 години) і швидко закінчується (триває 8–10 годин). Тривала робота помірної потужності викликає явище суперкомпенсації через 12 годин, але триває довше 48–72 години по закінченню роботи.

Дякую за Увагу