Презентация "Енергоощадність в теплотехнічних процесах і установках" по географии – проект, доклад

к.т.н., доцент Яворський А.В.

http://tdm.nung.edu.ua

Енергоощадність в теплотехнічних процесах і установках

Метою вивчення дисципліни є: придбання студентами теоретичних знань та практичних навичок аналізу та розрахунку кількісних показників теплоенергетичних потоків в системах теплопостачання і вентиляції, засвоєння методик розрахунку та умінь з конструювання енергоефективних систем створення і підтримання мікроклімату, використання нетрадиційних та поновлювальних джерел енергопостачання, моделювання процесів в енергозберігаючих системах та їх експериментальне дослідження. Завданням вивчення дисципліни є оволодіння знанням про сучасні технології виробництва, споживання та утилізації енергії, про фізичну природу цих процесів, засвоєння основних понять і визначень, вивчення кількісних характеристик процесів перетворення теплоти і енергії та методів їх застосування для рішення практичних завдань по розрахунку процесів раціонального використання енергоресурсів і теплоутилізації, вмінням розрахувати основні експлуатаційні показники і характеристики енергозберігаючого обладнання.

Система оцінки знань студентів в балах

Перелік основної літератури 1. Закон України «Про енергозбереження». Відомості Верховної Ради України, 1994, № 30, ст.283. 2. Карпаш О.М., Костишин В.С., Федорів М.Й. Енергоменеджмент та енергоефективність: Навчальний посібник. – Івано-Франківськ: Факел, 2008.–450 с. 3. Прокопенко В.В., Закладний О.М., Кульбачний П.В. Енергетичний аудит з прикладами та ілюстраціями. – К.: Освіта України, 2009.–438 с. 4. Маляренко В.А. Енергетичні установки. Загальний курс: Навчальний посібник. – 2-е видання Х: «Видавництво САГА», 2008. – 320 с. 5. Котельні установки промислових підприємств : навчальний посібник / Д.В. Степанов, Є. С. Корженко, Л. А. Боднар. – Вінниця : ВНТУ, 2011. – 120 с. 6. Енергозбереження в університетських містечках : посібник для студ. Вищих закл. Освіти / К.Р. Сафіуліна, А.Г. Колієнко, Р.Ю. Тормосов. – К. : ТОВ «Поліграф плюс», 2010. – 328 с. 7. Енергозберігаючі відновлювальні джерела теплопостачання : навчальний посібник / Г. С. Ратушняк, В. В. Джеджула, К. В. Анохіна – Вінниця : ВНТУ, 2010. − 170 с. 8. Самохвалов В.С. Вторинні енергетичні ресурси та енергозбереження: Навч. Пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 224 с.

Лекція №1 Загальні засади енергоощадності і енергоефективності

Структура виробництва теплової енергії в ЄС, 2010 рік

Структура загального постачання первинної енергії в Україні, 2011 рік

Суть проблеми з теплопостачанням

Виробничий ланцюжок:

котельня теплотраса будинок втрати до 15% втрати до 20% втрати до 40%

Розуміючи неминучість економічного зростання, і, отже, неминучість зростання споживання ПЕР і збільшення виробляння енергії, міжнародне співтовариство виробило ряд нових пріоритетів енергетичної політики, орієнтуючи подальший розвиток енергетики відповідно до принципів сталого екологічно безпечного розвитку (sustainable development). Енергетична політика повинна ґрунтуватися на таких трьох китах: енергоощадність (energy saving); енергоефективність (energy efficiency); екологічна безпека (environmental safety). Ще раз підкреслимо, що широковживаний термін енергозбереження є хибним, оскільки для збереження (рос. сохранения, англ. conservation) енергії не треба докладати жодних зусиль. Бо є фундаментальний закон природи - закон збереження та перетворення енергії (рос. закон сохранения и превращения энергии, англ. energy conservation law), згідно з яким за будь-яких фізичних взаємодій енергія не створюється і не зникає, а лише перетворюється з однієї форми в іншу. А правильним є термін енергоощадність (рос. энергосбережение, англ. energy-saving), яким треба позначати діяльність (організаційну, наукову, практичну, інформаційну), спрямовану на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії й природних енергетичних ресурсів у народному господарстві та яку реалізують, використовуючи технічні, економічні та правові методи

Щодо енергоносіїв (перш за все палива) мають сенс обидва поняття: паливозбереження - це запобігання крадіжкам палива (наприклад, самовільному відбиранню з нафто- та продуктопроводів тощо) та його псуванню; паливозаощаджування - це раціональне витрачання палива, використовуючи відповідні сучасні технології. У директиві ЄС ужито термін energy efficiency class. Клас енергетичної ефективності виробу (рос. класс энергетической эффективности изделия, англ. energy efficiency class) - рівень економічності енергоспоживання виробу, що характеризує його енергоефективність на стадії експлуатування. Примітка. Євросоюз установив сім класів енергоефективності (А, В, C, D, Е, F, G): клас А відповідає максимальній енергоефективності, а клас G - мінімальній (G). Енергоефективність - співвідношення між кількістю енергії на виході процесу перетворювання до кількості енергії на вході. Для окремих виробів це поняття збігається з поняттям коефіцієнт корисної дії (ККД). Отже, енергоощадність - це діяльність, а енергоефективність - це сукупність показників, яка дає змогу порівнювати різні вироби однакового призначення з погляду споживання енергії.

Державна політика щодо енергоефективності

Лекція 1

Метою державної політики у сфері енергоефективності є створення правових, економічних та соціальних умов для забезпечення максимально ефективного використання енергетичних ресурсів юридичними та фізичними особами. Державна політика у сфері енергоефективності базується на таких принципах: а) пріоритетності вимог енергоефективності при здійсненні господарської, управлінської або іншої діяльності, пов'язаної з використанням паливно-енергетичних ресурсів; б)здійснення державного управління у сфері енергоефективності на основі застосування економічних, правових та організаційних заходів; в) обов'язковості державної експертизи з енергоефективності; г) популяризації економічних, екологічних та соціальних переваг ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, підвищення громадського освітнього рівня у цій сфері; д) встановлення відповідальності за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів.

Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених законами України повноважень реалізують державну політику у сфері енергоефективності. Державне управління у сфері енергоефективності здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у зазначеній сфері. Державний контроль за енергоефективністю здійснює Державна інспекція з енергозбереження, яка діє у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності. Зазначений контроль спрямований на забезпечення виконання вимог законодавства з питань енергоефективності. Комплексна державна програма з енергозбереження від 5.02.1997 року №148, де передбачено конкретні заходи підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів в галузях економіки держави. Загальнодержавні програми дій у цій сфері – Програма скорочення споживання природного газу та Програма державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики.

Перелік чинних в Україні національних стандартів у сфері енергозбереження

Загальні ДСТУ 2155-93 «Енергозбереження. Методи визначення економічної ефективності заходів по енергозбереженню». ДСТУ 2339-94 «Енергозбереження. Основні положення». ДСТУ 2420-94 «Енергозбереження. Терміни та визначення». ДСТУ 3682-98 (ГОСТ 30583-98) «Енергозбереження. Методика визначення повної енергоємності продукції, робіт та послуг». ДСТУ 3755-98 «Енергозбереження. Номенклатура показників енергоефективності та порядок їхнього внесення у нормативну документацію». ДСТУ Р 50-081-2000 «Енергозбереження. Методика оцінювання енергетичного стану систем енергопостачання промислових підприємств для їх паспортизації». Паливно-енергетичні баланси ДСТУ 2804-94 «Енергобаланс промислового підприємства. Загальні положення. Терміни та визначення». ДСТУ 3176-96 (ГОСТ 30341-96) «Енергозбереження. Методи визначення балансів енергоспоживання гірничих підприємств». ДСТУ 4714-2007 «Енергозбереження. Паливно-енергетичні баланси промислових підприємств. Методика побудови та аналізу».

Нормування питомих витрат та втрат ДСТУ 3224-95 (ГОСТ 30356-96) «Енергозбереження. Методи визначення норм витрачання електроенергії гірничими підприємствами». ДСТУ 3159-95 «Ресурсозбереження. Нормування витрат зварювальних матеріалів. Загальні вимоги, методи визначення нормативів ручного і механізованого електрозварювання». ДСТУ 3740-98 «Енергозбереження. Методи аналізу та розрахунку зниження витрат палива та енергії на металургійних підприємствах». ДСТУ Р 50-072-98 «Енергозбереження. Методика розрахунку технологічних втрат електроенергії в мережах постачання напругою від 0,38 до 110 кВ включно». ДСТУ 3860-99 «Енергозбереження. Методика розрахунку технологічних втрат електроенергії в діючих мережах електропостачання 220 кВ і вище». ДСТУ 4110-2002 «Енергоощадність. Методика аналізу та розрахування питомих витрат енергоресурсів» (ANSI/IEEE 739:1995, NEQ).

Енергетичний аудит ДСТУ 4065-2001 «Енергозбереження. Енергетичний аудит. Загальні технічні вимоги (ANSI/IEEE 739-1995, NEQ)». ДСТУ 4713:2007 «Енергозбереження. Енергетичний аудит промислових підприємств. Порядок проведення та вимоги до організації роботи». Енергетичний менеджмент ДСТУ 4472:2005 «Енергозбереження. Системи енергетичного менеджменту. Загальні вимоги». ДСТУ 4715:2007 «Енергозбереження. Системи енергетичного менеджменту промислових підприємств. Склад та зміст робіт на стадіях розроблення та впровадження» Ресурсозбереження ДСТУ 2102-92 «Ресурси матеріальні вторинні. Терміни та визначення». ДСТУ 3051-95 (ГОСТ 30166-95) «Ресурсозбереження. Основні положення». ДСТУ 3052-95 (ГОСТ 30167-95) «Ресурсозбереження. Порядок встановлення показників ресурсозбереження у документацію на продукцію».

ДСТУ 3336-98 (ГОСТ 30517-97) «Лічильники газу побутові. Загальні технічні вимоги». ДСТУ 3886-99 «Енергозбереження. Системи електроприводу. Метод аналізу та виробу». ДСТУ 3971-2000 «Енергозбереження. Установки для термовологісного оброблення збірних бетонних і залізобетонних виробів і конструкцій. Методи обчислення витрат теплової енергії». ДСТУ 4035-2001 (ГОСТ 25380-2001) «Енергозбереження. Будівлі та споруди. Методи вимірювання поверхневої густини теплових потоків та визначення коефіцієнтів теплообміну між огороджувальними конструкціями та довкіллям». ДСТУ 3336-98 (ГОСТ 30517-97) «Лічильники газу побутові. Загальні технічні вимоги». ДСТУ 3886-99 «Енергозбереження. Системи електроприводу. Метод аналізу та виробу».

ДСТУ 3971-2000 «Енергозбереження. Установки для термовологісного оброблення збірних бетонних і залізобетонних виробів і конструкцій. Методи обчислення витрат теплової енергії». ДСТУ 4035-2001 (ГОСТ 25380-2001) «Енергозбереження. Будівлі та споруди. Методи вимірювання поверхневої густини теплових потоків та визначення коефіцієнтів теплообміну між огороджувальними конструкціями та довкіллям». Вторинні енергетичні ресурси ДСТУ 3818-98 «Енергозбереження. Вторинні енергетичні ресурси. Терміни та визначення». ДСТУ 4090-2001 (ГОСТ 31188-2003) «Енергозбереження. Ресурси енергетичні вторинні. Методика визначення показників виходу та використання (ГОСТ 31188-2003, ІТД)» ДСТУ 4369:2004 «Енергозбереження. Чорна металургія. Ресурси енергетичні вторинні. Методика визначення показників виходу та використання», ДСТУ 4370:2004 «Енергозбереження. Коксохімічне виробництво. Ресурси енергетичні вторинні. Методика визначення показників виходу та використання».

Нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії ДСТУ 2275-93 «Енергозбереження. Нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії. Терміни та визначення». ДСТУ 3569-97 (ГОСТ 30514-97) «Енергозбереження. Нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії. Основні положення». ДСТУ 3859-99 «Енергоощадність. Нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії. Теплові насоси. «Повітря-вода» для комунально-побутового теплопостачання. Загальні технічні вимоги і методи випробувань». ДСТУ 4034-2001 (ГОСТ 30757-2001) «Енергозбереження. Нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії. Колектори сонячні плоскі. Методи випробовування».